Роль дитячого колективу у вихованні й розвитку дитини - Курсовая работа

Міністерство освіти і науки України Курсова робота на тему: «Роль дитячого колективу у вихованні й розвитку дитини»Сьогодення вимагає подальшого становлення та розвитку дитячих колективів, забезпечення їх високого культурно-освітнього рівня, відродження та втілення в практику кращих педагогічних ідей, здобутків, традицій. У державних документах „Про виховання дітей та молоді” (1994), Національній програмі виховання дітей та молоді в Україні (2004), Законах України „Про освіту”, „Про середню освіту”, „Про державну підтримку молодіжних і дитячих суспільних обєднань” (1998), „Про позашкільну освіту” (2002), Національній доктрині розвитку освіти в Україні у ХХІ столітті (2002) йдеться про духовне становлення підростаючого покоління, підготовку до активної творчості, соціально значущої, сповненої особистісного змісту життєдіяльності в дитячому колективі. Накопичено значний досвід наукового пояснення феномену дитячого колективу, а саме: колектив і особистість; становлення і розвиток колективу; психологія дитячого коллективу; психологічний клімат у колективі; емоційний потенціал колективу; спілкування в колективі. Мета дослідження: визначити та теоретично обґрунтувати особливості дитячого колективу та його впливу на особистий розвиток дитини.Термін «колектив» походить від латинського collectives - збірний. Колективи можуть бути одновікові та різновікові, первинні (клас, студентська група) і загальні, які обєднують декілька первинних колективів (наприклад, загальношкільний колектив). У залежності від рівня розвитку розрізняють колектив, що перебуває у процесі свого становлення (наприклад, дитячий колектив) і сформований “зрілий” колектив, тобто колектив з відпрацьованою системою суспільно значимих цілей, чіткою структурою ділових стосунків і форм спільної діяльності, органами самоуправління (наприклад, виробничий колектив, бригади, цеховий колектив та ін.). Колектив сприяє реалізації мети виховання - всебічному розвитку особистості: розвиту організаційних здібностей, умінню розумно поєднувати особистісні інтереси та інтереси оточуючих однолітків, молодших школярів, учителів. У колективі відбувається процес взаємного збагачення, розвиток його членів, тому що кожен з них приносить до колективу свій індивідуальний досвід, здібності, інтереси і одночасно освоює те, що несуть інші.Здійснюють також інтенсивний вплив на учнів, формують ядро активу з учнів, які добре вчаться, виконують вимоги шкільного режиму і правила для учнів, вимогливі до себе й до інших, мають організаторські здібності. Педагог працює з активом, допомагає йому завоювати авторитет серед учнів, контролює його діяльність, прагнучи залучити до нього найбільше учнів з метою посилення його виховних можливостей. Створюють умови для нових, складніших вимог, які висуваються в процесі розвитку колективу, розширюються права та обовязки активу, ускладнюються види діяльності колективу. Важливо продумати таку систему для колективу загалом i для кожного учня зокрема. На всіх стадіях розвитку учнівського колективу педагоги повинні надавати йому допомогу у виробленні єдиних установок, що виражається у правилах, законах життя навчального закладу у створенні системи єдиних вимог, у впливі на тон i стиль стосунків у колективі у підборі навчанні та координаціі діяльності органів самоврядування у плануванні, підготовці та проведенні запланованих заходів у координуванні міжособистісних i ділових стосунків у колективі [19].Сухомлинського вивчення проблеми виховання взаємин між особою як носієм індивідуальних якостей та здібностей і колективом як сукупністю осіб, що мають теж неабиякі якості та здібності, і реалізація такої ідеї в сучасній педагогічній практиці набуває важливого значення. Саме колектив вони вважають штучно створеним середовищем, у якому не може відбуватись виховання всебічно розвиненої гармонійної особистості: колектив пригнічує, нівелює, усереднює найкращі здібності та якості своїх членів. Сухомлинського нині, коли поняття «колектив» дещо девальвоване, переконуєшся у величезній силі шкільного колективу з його потенціальними можливостями виховання взаємин між особистостями [5]. Сухомлинський дає таке визначення поняття колективу: «Колектив - це безперервне, що ніколи не припиняється, взаємне, моральне збагачення. Не заперечуючи, що колектив є певна організаційна єдність, В.О.Сухомлинський вважав наївним твердження, що «головне, на чому тримається колектив, це вимогливість і система організаційних залежностей».Як складуться стосунки осбистості і колективу, залежить не тільки від якостей особистості, але й від колективу. Науковими дослідженнями виділені три найбільш поширені моделі розвитку стосунків між особистістю і колективом: 1) особистість підкорюється колективу(конформізм); 2) особистість і колектив знаходяться в оптимальних відносинах (гармонія); 3) особистість підкорює собі колектив (нонформізм).

Зміст

Вступ

Розділ 1. Психолого-педагогічні особливості дитячого колективу

1.1 Поняття колективу: суть, ознаки, функції, структура

1.2 Шляхи згуртування дитячого колективу

1.3 Вчені про колектив і особистість

1.4 Роль колективу у формуванні та встановленні особистості школяра

Розділ 2. Колектив як фактор становлення особистості

2.1 Учнівське самоврядування в школі

2.2 Методи дослідження міжособистісних відносин у колективі

2.3 Експериментальна перевірка класного колективу молодших школярів

Висновки

Список використаних джерел

Додатки