Загальна характеристика і роль дипломатичного протоколу у міжнародних відносинах, наукове підґрунтя дипломатичного протоколу та його джерела. Поняття дипломатичного церемоніалу, головні протокольні та церемоніальні питання прийому іноземних делегацій.
Аннотация к работе
Дипломатичний протокол є невідємною складовою частиною дипломатії, її політичним інструментом, формою, якою супроводжується будь-яка зовнішньополітична акція (акт, захід) держави та якої дотримуються її представництва чи представники. Дипломатія має надзвичайно довгу історію, бо зявилася практично з виникненням родового суспільства, першого обміну продуктами, а також перших проблем, повязаних з територіями для полювання, землеробства, рибальства та їхніми межами, суперечками і конфліктами, що виникали навколо них. Так зявилися зародки первісної, примітивної дипломатії, що базувалися на засадах здорового глузду, а у ролі дипломатів виступали старші члени общини, до голосу яких прислухалися. Аналіз змісту положень Державного Протоколу та Церемоніалу України та їх реалізації дозволяє відзначити його концептуальну та практичну відповідність міжнародним нормам та вимогам протоколу офіційної комунікації. Однак, незважаючи на певні успіхи, досягнуті на шляху відбудови національної системи протоколу та церемоніалу, слід відзначити, що у переважній більшості випадків протокол та церемоніал продовжує займати другорядне місце у арсеналі управлінських практик: найчастіше його сприймають як допоміжний інструмент реалізації владних комунікативних стратегій.При реалізації різних зовнішньополітичних заходів дипломатична служба кожної держави дотримується певних традицій, умовностей та правил, спільність яких називається дипломатичним протоколом або, скорочено, протоколом. Дипломатичний протокол створює відповідні умови для того, щоб відносини між державами, урядами та їхніми представниками могли розвиватися в дружній, мирній атмосфері та в обстановці взаємоповаги. Наприклад, «класики» дипломатичного протоколу і церемоніалу Джон Вуд та Жан Серре підкреслюють, що «в цілому протокол - це сукупність правил поведінки урядів та їхніх представників з офіційного та неофіційного приводу». Сучасні автори визначають його так: «Дипломатичний протокол - це сукупність загальноприйнятих правил, традицій і умовностей, які дотримуються урядами, відомствами закордонних справ, дипломатичними представництвами, офіційними особами і дипломатами при виконанні своїх функцій у міжнародному спілкуванні». Крім організації церемоній, протокол також визначає методи, рамки, поведінку й етикет і встановлює правила стосовно офіційного й особистого листування, форми одягу - всього того, що забезпечує кожному місце і повагу, які відповідають його офіційному положенню і які визначаються іншою політичною та адміністративною владою та самим суспільством» [1; 18; 22].Дипломатичний протокол базується на таких чотирьох основних наукових дисциплінах: міжнародне право, дипломатичне право, соціологія, історія. В умовах дипломатичної практики він проявляється в однаковому трактуванні дипломатичних представництв різних країн (незалежно від важливості цих країн у сучасному світі) залежно від їхнього класу і рангу, дати вручення вірчих грамот або дати повідомлення про прибуття в країну для виконання місії, у безумовному дотриманні принципу альтернату при підготовці двосторонніх угод і договорів, у розсадці делегацій під час міжнародних форумів, підписанні міжнародних угод відповідно до алфавіту - англійського або французького. Отже, можна констатувати, що дипломатичний протокол, забезпечуючи порядок під час різних двосторонніх чи міжнародних урочистостей, опирається на принцип суверенності держав, зміцнює і закріплює його як основу світового порядку. Отже, дипломатичне право і дипломатичний протокол взаємно тісно повязані, бо дипломатичний протокол утверджує міжнародне право дотриманням міжнародної ввічливості, необхідної у відносинах з представниками іноземних держав. Опираючись на дипломатичне право, діє управління (відділ, служба) дипломатичного протоколу - цей своєрідний інструмент дипломатії, бо саме через нього посли та інші представники іноземних держав встановлюють свої перші контакти з країною перебування; через це управління отримується згода на акредитацію глави місії, вирішується питання агремана та його передачі зацікавленій стороні; організовується вручення вірчих грамот, проведення різного роду прийомів, обмін дипломатичною кореспонденцією тощо.Норми протоколу базуються на чотирьох основних джерелах: міжнародному праві, міжнародному звичаї, державному праві, національних традиціях та особливостях. Основоположними міжнародно-правовими актами, які врегульовують окремі норми дипломатичного протоколу, є конвенції, укладені під егідою ООН. В основу тексту Конвенції було покладено проект, підготовлений Комісією міжнародного права ООН у ході робіт із кодифікації дипломатичного права, розпочатих у 1955 р. Конвенція 1961 р. визначає: • порядок встановлення дипломатичних відносин між державами й заснування постійних дипломатичних представництв (ст.
План
ЗМІСТ дипломатичний протокол церемоніал
Вступ
РОЗДІЛ 1. ДИПЛОМАТИЧНИЙ ПРОТОКОЛ - ПОЛІТИЧНИЙ ІНСТРУМЕНТ ДИПЛОМАТІЇ
1.1 Загальна характеристика і роль дипломатичного протоколу у міжнародних відносинах
1.2 Наукове підґрунтя дипломатичного протоколу
1.3 Джерела дипломатичного протоколу
РОЗДІЛ 2. ЦЕРЕМОНІАЛ: СУТНІСТЬ ТА РОЛЬ У МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИНАХ
2.1 Поняття дипломатичного церемоніалу
2.2 Протокольні й церемоніальні питання прийому іноземних делегацій