Взаємодія попиту, пропозиції на інвестиційному ринку. Необхідність утручання держави у відносини учасників інвестиційного ринку. Сутність державного регулювання інвестиційного процесу. Порядок застосування державними інститутами регулятивних інструментів.
Аннотация к работе
Київський національний торговельно-економічний університетРинковий механізм організації інвестиційного процесу, по-перше, не вирішує проблему перерозподілу цінностей лише шляхом регулювання цін на товари; по-друге, неспроможний забезпечити виробництво суспільно значущих товарів, у тому числі й для незаможних верств населення (оборона, охорона громадського порядку тощо); по-третє, не сприяє збереженню інвестиційних ресурсів невиробничого призначення, що становить національне багатство, й не регулює їх використання (наприклад, рибних багатств); по-четверте, не вирішує проблему здійснення інвестицій у людський капітал (відтворення робочої сили); по-п’яте, неспроможний самостійно вирішити регіональні, національні та міжнародні проблеми щодо глибоких структурних змін суспільного виробництва, стратегічних проривів в галузі науки і техніки, організації грошового обігу тощо (інвестування в інноваційні обєкти). Ринок інвестицій характеризується пропозицією інвестицій із боку інвесторів, що виступають як продавці, і попитом (потенційним або реальним) на інвестиції з боку потенційних учасників інвестиційного процесу, які виступають у ролі покупців. Потенційний попит виникає за відсутності конкретних намірів юридичної або фізичної особи за наявності доходу спрямовувати його на інвестування, тоді як реальний попит на інвестиції характеризується реалізацією конкретних намірів субєктів інвестиційного процесу на ринку. Хоча держава також може виступати в ролі як інвестора, інвестуючи бюджетні кошти безпосередньо в реальний і фінансовий сектори економіки, так і стимулятора, здійснюючи стимулюючий вплив на хід інвестиційного процесу. Питання щодо визначення пріоритетів або ефективних напрямів вкладання інвестицій вирішується шляхом здійснення лише науково обґрунтованого й економічно вигідного спрямування інвестицій, обмеження підтримки збиткових і малорентабельних державних підприємств, заміщення повного бюджетного фінансування інвестиційних проектів частковою участю держави, фінансування проектів за рахунок випуску та розміщення цінних паперів та ін.