Роль біологічних кардіальних маркерів у прогнозуванні ремоделювання лівого шлуночка серця у хворих, які перенесли інфаркт міокарда з патологічним зубцем Q - Автореферат

Горького Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук Роль біологічних кардіальних маркерів у прогнозуванні ремоделювання лівого шлуночка серця у хворих, які перенесли інфаркт міокарда з патологічним зубцем QНауковий керівник: доктор медичних наук, професор Багрій Андрій Едуардович, Донецький національний медичний університет ім.М. Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Туровська Тетяна Віталіївна, Донецький національний медичний університет ім. Горького МОЗ України, професор кафедри внутрішньої медицини № 1 доктор медичних наук, професор Коваль Олена Акіндинівна, Дніпропетровська державна медична академія МОЗ України, професор кафедри госпітальної терапії № 2 Захист дисертації відбудеться "21" квітня 2011 р. о 13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.600.05 при Донецькому національному медичному університеті ім. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Донецького національного медичного університету ім.Серед біологічних кардіальних маркерів, що використовуються в прогнозуванні розвитку ремоделювання ЛШ у постінфарктних пацієнтів, важливе місце займають маркер міокардіального стресу - амінотермінальний фрагмент попередника мозкового натрійуретичного пептиду (NT-PROBNP) і маркер ремоделювання екстрацелюлярного матриксу міокарда - тканинний інгібітор металопротеїнази-1 (TIMP-1). Таким чином, продовження наукового пошуку стосовно проблеми прогнозування розвитку ремоделювання ЛШ у хворих, які перенесли ІМ з патологічним зубцем Q, а також оцінки ефективності різних лікувальних підходів, спрямованих на профілактику розвитку ремоделювання ЛШ у таких пацієнтів, є актуальним. Мета дослідження: підвищення ефективності прогнозування й профілактики розвитку ремоделювання лівого шлуночка серця у хворих, які перенесли інфаркт міокарда з патологічним зубцем Q. При проспективному спостереженні у хворих, які перенесли інфаркт міокарда з патологічним зубцем Q, проаналізувати зміни ехокардіографічних параметрів структури й функції лівого шлуночка при розвитку його постінфарктного ремоделювання. Предмет дослідження: клінічні, лабораторні та ехокардіографічні дані у хворих, які перенесли ІМ з патологічним зубцем Q; динаміка показників структури й функції ЛШ на тлі проведеного лікування як у гостру фазу ІМ (реперфузійна терапія або ад‘ювантна терапія без реперфузії), так і в постінфарктному періоді (прийом антагоністів альдостерону, використання різних дозувань аторвастатину); сироваткові концентрації біологічних кардіальних маркерів (NT-PROBNP і TIMP-1), що досліджувались в гостру фазу ІМ.До проспективного спостереження було включено 108 хворих, які перенесли ІМ з патологічним зубцем Q: 63 чоловіка й 45 жінок у віці від 39 до 88 років, середній вік склав 64,3 ± 9,6 роки. Клас I Killip мав місце в 51,9 %, II - у 35,2 %, III - у 8,4 % і IV - у 4,6 % хворих; систолічна дисфункція ЛШ (при фракції викиду (ФВ) ЛШ <45 %) була встановлена в 13,0 % хворих. За даними анамнезу, серед супутніх захворювань АГ (з рівнями артеріального тиску 140-180/90-110 мм рт. ст.) мала місце у 84,3 % пацієнтів; ЦД встановлений у 18,5 % хворих; функціональний клас I хронічної СН мали 49,0 %, II - 38,0 %, III - 9,2 % і IV - 3,8 % хворих. Так, у пацієнтів з АГ і ЦД рівні ІКСО ЛШ, ІММ ЛШ, індексу порушення руху стінок (ІПРС) ЛШ були статистично значуще вище, а значення ФВ ЛШ, Е/А - більш низькими ніж аналогічні показники у хворих, які не мали ні АГ, ні ЦД. Серед 42 з 108 (38,9 %) пацієнтів, які показали розвиток постінфарктного ремоделювання ЛШ, дилатація ЛШ і значуще зниження його систолічної функції були виявлені в 23,8 % хворих; дилатація ЛШ і виражене порушення його діастолічної функції - у 11,9 % хворих; поєднаний розвиток/збільшення дилатації, систолічної і діастолічної дисфункції ЛШ діагностовано у 64,3 % пацієнтів.У дисертації надано теоретичне узагальнення й досягнуте рішення науково-практичного завдання - на підставі застосування ехокардіографічних і лабораторних методів, що включали дослідження сироваткових рівнів маркера міокардіального стресу - NT-PROBNP і маркера ремоделювання екстрацелюлярного матриксу - TIMP-1, при проспективному спостереженні визначені оптимальні підходи до прогнозування й профілактики розвитку ремоделювання лівого шлуночка у хворих, які перенесли інфаркт міокарда з патологічним зубцем Q. У хворих, які перенесли інфаркт міокарда з патологічним зубцем Q, в процесі динамічного спостереження протягом 6-18 місяців розвиток значущої дилатації лівого шлуночка мав місце в 38,9 % випадків; істотне зниження його систолічної функції - 34,3 % випадків; виражене порушення діастолічного наповнення лівого шлуночка - 29,6 % випадків. Хворі, у яких виявили в процесі спостереження розвиток постінфарктного ремоделювання лівого шлуночка, мали статистично значуще більш високі сироваткові рівні NT-PROBNP (1563,8 фмоль/мл) і TIMP-1 (224,2 нг / мл), у порівнянні з пацієнтами, у яких ремоделювання лівого шлуночка не сформувалося (735,9 фмоль/мл і 129,6 нг/мл відповідно) (

Основний зміст роботи