Місце алюзій у системі художніх засобів постмодернізму та його інтертекстуальність. Шляхи формування творчості Тома Стоппарда. Композиційні особливості п"єси "Розенкранц і Гільденстерн мертві", переосмислений образ Гамлета і ознаки комедії абсурду.
Аннотация к работе
У галереї "вічних образів" принц Датський займає одне із самих видатних місць. Незважаючи на те, що поняття «вічні образи» одержало широке використання у філософській та естетичній критиці, воно недостатньо чітко визначене. Внеском у теорію вічних образів може стати розгляд різних аспектів образа Гамлета в трагедії У. Вічний образ Гамлета, що сумнівається, надихнув цілу низку російських письменників, які, так чи інакше, використали риси його характеру у своїх літературних творах і типах. Шекспірівський«Гамлет» став не тільки самою популярною закордонною пєсою на російській сцені, але й найбільше часто перекладним добутком, що сприяв становленню російської перекладацької школи.Постмодернізм як літературний напрямок нової культурно-історичної епохи - постмодерна - сформувався в 60-і роки XX сторіччя на Заході. Культура, що називають постмодерном, констатує самим фактом свого існування перехід «від класичного антропологічного гуманізму до універсального гуманізму, що включає у свою орбіту не тільки все людство, але й все живе, природу в цілому, космос, Всесвіт» [24]. Постмодерн проголошує принцип множинності інтерпретацій, вважаючи, що нескінченність світу має як природний наслідок нескінченне число тлумачень. Уже в силу цього така культура настроєна не на відбиття реальності засобами мистецтва, а на її моделювання через естетичний або технологічний експеримент (а почався цей процес не в мистецтві, а в комунікативній і соціальній сфері посилення ролі реклами в сучасному світі, з розробки технології й естетики відео роликів, з компютерних ігор і компютерної графіки, що претендують у наші дні називатися новим видом мистецтва й який сприяє чималому впливу на традиційне мистецтво Однак ця точка зору заперечується положенням про те, що будь-яка кризова епоха народжує культуру з типологічними параметрами постмодернізму як універсального фактора подолання кризи й, отже, постмодернізм - явище транс-історичне.Ми розуміємо під поняттям "алюзія" наявність у тексті елементів, функція яких полягає у вказуванні на звязок цього тексту з іншими текстами або ж посиланні на певні історичні, культурні та біографічні факти. Такі елементи можна вважати маркерами алюзії, а тексти й факти дійсності, на які робиться посилання, - денотатами алюзії. По-друге, саме Шекспір розмірковував над проблемними питаннями людського життя, які стали одвічними темами кожної особистості. Образом Гамлета зацікавилися вже сучасники драматурга-і відомо, що пєса мала великий успіх - але серйозну наукову оцінку у критиці вона отримала лише після смерті великого англійського письменника. Геніальність Шекспіра проявляється завдяки використанню історії вбивства датського короля своїм братом, драматург із досить пересічної події історії минулих століть зміг розвити приголомшливу философсько-естетичну драму, а із простого героя-месника - трагічну особистість, що хвилює розуми мільйонів глядачів і читачів.В 1966 році перша "повнометражна" пєса, написана Стоппардом, - "Розенкранц і Гильденстерн мертві" - представлена на міжнародному фестивалі експериментальних театрів в Единбурзі, де має колосальний успіх. Рік 1968-й приносить Стоппарду ще дві премєри: у червні зявляється пєса "Входить вільна людина". Може, це необхідно - мати дві особи..." Однак якщо вона говорить це, маючи на увазі конкретну людину, власного батька, будинку - жалюгідного жебрака, а на людях - пускаючого пил в очі фанфарона, то надалі цей мотив знаходить у Стоппарда зміст куди більше складний, філософсько-абстрактний. В 1982 році Стоппард пише одну із найкращих своїх пєс із примітним, для нього, мабуть, занадто вже "прозорою" назвою: "Сьогодення" {У журналі "Сучасна драматургія" пєса вийшла із назвою "Відбиття": на мій погляд, не просто занадто вільним англійським перекладом "The real thing", але, головне, суперечному змісту, самої суті пєси.}. Той гімн на честь Художника і їм виреченого Слова, що декількома роками пізніше пролунає в пєсі "Сьогодення", виникає у Стоппарда вперше в цих його "дисидентських" пєсах.Розенкранц і Гильденстерн, скромні персонажі знаменитої шекспірівської трагедії "Гамлет", виглядають на сцені як безмовні ляльки, тупі виконавці королівської волі, тільки-но не погубили Гамлета. Стоппард буквально вивернув навиворіт "Гамлета", надавши головні ролі двом другорядним шекспірівським персонажам, Розенкранцу й Гильденстерну, в оригінальному добутку англійського класика, що мали від сили реплік двадцять на двох. Через три десятки років Апдайк змусив читачів співчувати основним антигероям трагедії - Гертруді й Клавдієві - але першим був саме Стоппард [15]. Тотально знеособлені, що плутають усіма в Шекспіра, Розенкранц і Гильденстерн у пєсі Стоппарда, і особливо у фільмі (блискуче зіграні Томом Ротом і Гару Олдменом), знаходять голос та індивідуальність. І пєса, і фільм, що балансують десь між театром абсурду й постмодерністською грою в
План
ЗМІСТ
Вступ
Розділ I. Місце алюзій у системі художніх засобів постмодернізму
1.1 Інтертекстуальність постмодернізму
1.2 Шекспір як джерело алюзій постмодерну
1.3 Шляхи формування творчості Тома Стоппарда
Розділ II. Роль і місце шекспірівських алюзій у пєсі Тома Стоппарда “Розенкранц і Гільденстерн мертві”
2.1 Композиційні особливості твору
2.2 Переосмислений образ Гамлета в пєсі Тома Стоппарда «Розенкранц і Гільденстерн мертві»