Характеристика основних витоків рідновір’я: сучасного язичництва, етнічної релігійності, неоязичництва. Процес аналізу релігійної літератури та вплив на культурне життя. Проблематика розробки власного календаря рідновірських організацій, його структура.
Аннотация к работе
Роль і місце календарно-обрядового комплексу в діяльності Обєднання рідновірів УкраїниСучасні українські дослідники рідновіря (сучасного язичництва, етнічної релігійності, неоязичництва) розглянули питання, що стосуються витоків сучасного язичництва, його філософської платформи; появу та поширення в Україні окремих язичницьких організацій, їх структуру, напрямки діяльності тощо [1;5;6;28]. Насамперед це стосується вивчення діяльності громад й організацій «всередині» (релігійно-обрядова практика, освітньо-просвітницька діяльність, структура громад й організацій, органи управління, взаємовідносини з одновірцями з інших язичницьких релігійних структур), аналіз релігійної літератури, вплив на релігійне й культурне життя України, міжнародні звязки й напрямки діяльності, творчість рідновірів, спроби прогнозів відносно перспектив розвитку руху тощо. Згідно цьому календарю, наші пращури святкували вісім головних Сварожих свят: Різдво Божича, Колодій, Великдень, Зільник (Трійця, Русалії), Купайло, Боги-Спаси, Свято Врожаю (осіннє рівнодення), Калита. Загальними правилами для всіх свят є: привітання-славлення того чи іншого бога, богині (в залежності від свята); під час молитви думки й погляди повинні бути спрямовані до вівтаря, до зображення божеств; руки під час молитви підняті вгору, а в похмуру погоду або в лісі моляться, повернувшись обличчям до сходу; наприкінці молитви руки сплітають на грудях; під час розпалювання Священного Вогню всі стоять мовчки, або водять хоровод по ходу сонця зі словами «Гори, гори ясно!..»; жертвоприношення хліба і напою (сури) проходить в повному мовчанні; після священної частини богослужби інколи влаштовується братчина - спільний обід чи вечеря.