Рок-музика як складне, багатоаспектне, внутрішньо суперечливе явище культури. Синтез рок-музики з іншими (зокрема академічними) жанрами. Дослідження жанрово-стильового розвитку року. Зовнішній вигляд виконавців, сценічна поведінка. Мовні ознаки музики.
Аннотация к работе
Гладких, кандидат педагогічних наук, доцент, завідувач кафедри інструментів духового та естрадного оркестрів, Харківська державна академія культури, м.Наголошується, що донині ставлення до рок-музики відзначається широким спектром позицій: від визнання її значним явищем культури до заперечення самої думки про належність року до художньої сфери. Отмечается, что до сих пор отношение к рок-музыке отличается широким спектром позиций: от признания его значительным явлением культуры до отрицания самой мысли о принадлежности рока к художественной сфере. Рок-музика - складне утворення, що поєднує течії за музичними й немузичними ознаками: належністю до певних соціально-культурних рухів («психоделічний рок», пов’язаний із субкультурою хіпі; панк-рок як реакція на професіоналізацію рок-музики), віковою зорієнтованістю (рок для підлітків, рок для дорослих), динамічною інтенсивністю («важкий рок», «м’який рок»), рівнем технічного оснащення (електронний рок), взаємодією з іншими музичними традиціями («афро-рок», «бароко-рок», «фольк-рок», «джаз-рок»), місцем у системі художньої культури (комерційний «поп-рок», елітарний «рок-авангард») [6, с. Найсуттєвіші відмінності між роком і поп-музикою повязані з: належністю рок-музики до жанрового, а поп-музики - до стильового видів; використанням рок-музикою принципу діалогічності з культурною традицією, на відміну від приведення поп-музики до спокійної манери; яскраво вираженим національним колоритом кращих зразків року, порівняно з тяжінням до космополітичності мови поп-музики; постійним збагаченням стилістичних ресурсів рок-музики на противагу стереотипам поп-музики; прагненням рок-музики привернути увагу, тоді як поп-музика спрямована на створення комфорту; нарешті, синкретизмом процесу творчості в рок-музиці, на відміну від чіткого розподілу функцій між учасниками поп-проекту. Рок як музичне явище має дві основні лінії розвитку: перша характеризується еволюцією певних його напрямів до поп-музики; друга має два відгалуження: буквальне слідування музикою тексту, що зумовлює полістилістику і втілюється в арт-року (синтезі рок-музики з академічною музикою європейської традиції), та зведення до необхідного мінімуму засобів музичної виразності, використання блюзових елементів (автентичний рок, хард-енд-хеві).