Розгляд влади старости в контексті підпорядкування йому ґродських урядників, які зазвичай обиралися з кола старостинських слуг і клієнтів. Характеристика ідентифікації командирів як членів шляхетської спільноти та королівського урядовця-намісника.
Аннотация к работе
У той же час формування складу ґродського суду (підстарости як старостинського намісника, судді та писаря) перебувало в руках самого старости. Чи сприймали отриманий з рук патрона уряд як місце, на якому, згідно з настановами доброго слуги/клієнта, мали віддаватися службі патронові, «особу панську на собі носячи», а чи уряд надавав залежній особі через отримання нею владних повноважень власної субєктності? Утім, готовність була позірною і мала на меті, скоріш за все, затягнути справу, адже у призначений час урядники перед старостою не стали, тож він переніс засідання на два тижні та запропонував Заславському позивати оскаржених позовами. Возний, присутній при тій справі, визнав, що Олександр Кисіль відмовився ставати перед старостою і коритися його декретові, як «суди неналежного», мотивуючи свої дії таким чином: «Тая справа судови в[ашеи] м[и]л[ости], п[а]не воевода киевскии, не належыт с тых причинъ, ижъ обывателе воеводства Волынского и Браславского, видечи быть в томъ великоє утяженъе, ижъ перед тымъ старостове з уряду своего кгродского або наместниковє справедливост чинили, за чимь великое убли-женє справедливости и зволокою немалою а шкодою своею подеимовали, просили его К[о]р[олевское] м[и]л[о]сти и всеє речи посполитоє, абы тоть тежар з них знявши, способь Трыбуналу короньного им ведле поправы, от нихь учиненоє, быль наданыи. Зокрема, в одній зі справ, що розкладалася у володимирському ґродському суді у 1583 р., зустрічаємося з вимогою обовязкової присяги для підстарости: «Тот декрет ест неслушъныи и неправныи, [...] иж на тот час его м[и]л[о]ст княз Федор Курцевич, подстаростии воло-димерскии, кгды тот декрет сталсе, не был присяглыи, иж деи потом на рочкахъ, которые в року прошломъ осмъдесят второмъ м[е]с[я]ца июня семого дня сужоны были, на уряд присегалъ, а право посполитое учить, абы таковые урядники были присяглые и оселые, и просил, абы тот декрет касован и внивеч обернен былъ».