Родрігес де Веласкес як найбільший представник іспанського бароко. Основні теми та мотиви живопису митця. Ранні полотна севільського періоду, створені в жанрі бодегонів. Особливість портретного живопису. Інтерес до зображення пейзажного середовища.
Веласкес (Родрігес де Сильва Веласкес) був одним з найвідоміших живописців Іспанії. Придворний живописець Філіпа IV (з 1623 року) писав картини на релігійні, міфологічні (“Вакх”, близько 1628-1629 р.), історичні (“Здача Бреди”, 1634 р.) сюжети, сцени з народного життя (“ Сніданок “, близько 1617-1618 р.), острохарактерные портрети (“Інокентій X”, 1650 р.), груповий портрет (“Менины”,1656 р.), правдиві і поетичні сцени праці (“Пряхи”, 1657 р.). Проте коли Веласкес відмітив, що скляний стакан із золотистим вином відкидає на скатертину не щільну, а напівпрозору тінь, що має у середині жовтий відтінок, - він так і написав її в картині. Неодмінно, те що прототипами всіх образів в картині“Поклоніння волхвів” були обличчя, узяті художником з оточуючого його реального життя. Звичайно, натурою для Бахуса Веласкесу послужив реальний іспанський хлопець, в картині художник явно відокремлює двох міфологічних персонажів - Вакха і напівлежачого поряд з ним фавна.У всіх жанрах живопису Веласкес сказав нове слово, дав поштовх творчості майбутніх поколінь художників. У своїх портретах художник проявив проникливість психолога і гостроту соціального мислителя; він прагне до правдивого розкриття кожної конкретної реальної особи, в її звязках з середовищем, в суперечності її якостей. У створеній їм галереї портретів, працюючи в умовах королівського двору Європи, Веласкес жодного разу не покривив душею. А хотів - і зумів - Веласкес сказати дуже важливе: правду. У своїх багатофігурних композиційних полотнах Веласкес пішов вперед в порівнянні з великими майстрами епохи Ренесансу в розвитку композиційного станкового живопису.
План
План
Вступ
Севільський період
Мадридський період
Перша поїздка до Італії
Портрети 30-40 рр.
Друга поїздка до Італії
Пізній період
Висновки
Список використаної літератури
Вывод
Охоплюючи поглядом творчість Веласкеса, мимоволі вражаєшся багатством і різноманіттям того внеску, який великий іспанський художник вніс в розвиток світового мистецтва. XVII сторіччя відмічене незвичайно високим підйомом західноєвропейського живопису.
У всіх жанрах живопису Веласкес сказав нове слово, дав поштовх творчості майбутніх поколінь художників. Веласкес - чудовий портретист, що розкрив нові риси сучасної йому людини. У своїх портретах художник проявив проникливість психолога і гостроту соціального мислителя; він прагне до правдивого розкриття кожної конкретної реальної особи, в її звязках з середовищем, в суперечності її якостей. З полотен Веласкеса дивляться на нас живі люди його часу зі всіма їх особливими рисами, достоїнствами і недоліками, красою і потворністю. У створеній їм галереї портретів, працюючи в умовах королівського двору Європи, Веласкес жодного разу не покривив душею. Він не сказав нічого такого, чого він не хотів сказати, як би наполегливо від нього цього не вимагали. І він зумів сказати все те, що він хотів сказати про свої моделі, в якому би сліпуче - розкішному одіянні вони не виступали, яким би високим саном вони не володіли. А хотів - і зумів - Веласкес сказати дуже важливе: правду.
Заслугами Веласькеса в створенні реалістичного портрета, далеко не вичерпується все те, що він зробив для розвитку мистецтва живопису. У своїх багатофігурних композиційних полотнах Веласкес пішов вперед в порівнянні з великими майстрами епохи Ренесансу в розвитку композиційного станкового живопису. У картинах Веласкеса позначилося не тільки розширення тематики і проблематики, характерне для нової епохи, але і широкий обхват життя в її соціальних суперечностях, показ контрастів убогості і знатності, праці і неробства, народного побуту і аристократичних церемоній. Кожний з трьох великих творів Веласкеса відкрив шляхи новим напрямам в реалістичному мистецтві. “Здача Бреди” стоїть біля витоків розвитку історичного живопису. “Меніни” вплинули на створення картин побутового жанру. “Пряхи” зявилися в історії образотворчого мистецтва першою працею, що відобразила поезію і красу праці. Кожна з них є вершиною мистецтва і володіє довершеною художньою формою.
Від Веласкеса залишилося більше ста робіт. Художник протягом свого життя вчився у природи, У розвитку цієї майстерності спостерігається зміна його живописних манер.
Роботам раннього періоду, бодегонам, властиві точність обємних форм, їх ретельна виписаність і деяка жорсткість, різка контрастність освітлених і затінених частин предметів, щільні чорні тіні. Але вже в цих картинах Веласкес ставить і вирішує ряд тонких колористичних і просторових задач.
Подальший розвиток Веласкеса характеризують пошуки нових шляхів в передачі світла, прозорих тіней, простору і атмосфери. Художник застосовує фарби світліші. У “Кузні Вулкана”, “Туніці Йосипа”, потім в “Здачі Бреди”, в “мисливських” і інших портретах тонка колірна гамма пронизана світлом і повітрям.
Найвищої майстерності в трактуванні пластичних форм і кольорових відносин, повітря і освітлення Веласкес досяг в “Менінах” і в “Пряхах”. У картинах цього періоду немов відчувається рух повітря, пронизаного світлом. Вражаюча бездоганна вірність і витончена витонченість ока Веласкеса, який уміє насолоджуватися і насиченістю і глибиною яскравих колірних акордів і в той же час уловлює якнайтонші рефлекси, захоплюється красою їх взаємодії з півтонами і світлотінню, їх роллю в передачі наочного світу.
Різноманітні прийоми техніки Веласкеса. Мазок у художника не є однаковий рух кисті, безвідносний до форми, кольору і фактури предметів. Навпаки, способи накладення фарби - від ніжних непомітних торкань кисті до енергійних ударів і вільних бравурних мазків - у Веласкеса дуже багатообразні і також беруть участь в реалістичному відтворенні всього пластичного і кольорового багатства навколишнього світу.
Геніальні полотна Веласкеса приносять величезну естетичну насолоду глядачам. Вони є також предметом захоплення і вивчення для художників - реалістів подальших реформ.
Творчість великого сина іспанського народу - це вічно живе джерело правди і краси, дорогоцінна спадщина, яку класичний реалістичний живопис залишив людству.
Список литературы
1. И.Ф. Волков “Творческие методы и художественные системы”. - М.,1989.
