Дослідження перспектив розвитку діалогу родини і школи з врахуванням сучасних соціокультурних контекстів через систему післядипломної педагогічної освіти. Рекомендації щодо залучення філософії освіти як методології проектування співпраці школи і родини.
Аннотация к работе
РОДИНА І ШКОЛА: ПЕРСПЕКТИВИ ВЗАЄМОДІЇ У НОВИХ СОЦІОКУЛЬТУРНИХ КОНТЕКСТАХЦі питання актуалізуються сьогодні на тлі безробіття, міграції, переселення, збільшення кількості сімей, що знаходяться у складних обставинах, зростання кількості дітей з особливими обставинами, скорочення фінансування соціальної сфери, зменшення кількісного складу соціальних працівників. Зявляється загроза появи безпритульних дітей і головне завдання школи, батьків і всіх соціальних інституцій сьогодні: посилити профілактичну роботу і забрати дітей з вулиці, не допустити повторення гіркого досвіду девяностих років. Дослідники доводять, що важлива роль належить батькам, вчителям та засобам масової інформації і актуальною задачею - виховання усвідомленого батьківства з використанням потенціалу навчальних закладів, громадських і батьківських організацій. Третина матерів учнів не знає, чим займаються їх діти у вільний час, у 50 відсотків учнів шкіл батьки не знають, де вони бувають після навчання. У документі підкреслено, що сімя не виконую повною мірою виховні функції у звязку з відсутністю цілеспрямованої, поетапної, організованої системи підготовки майбутніх батьків до виконання соціальних ролей чоловіка і дружини, батька і матері; відсутністю умов для підвищення свого загальнокультурного і педагогічного рівня.Подальших досліджень за цією темою потребують історичні передумови та соціокультурні контексти взаємодії школи та сімї із залученням до співпраці державних та недержавних організацій, фондів щодо соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, дітей з особливими потребами, дітей із малозабезпечених сімей. Потребують удосконалення форми та методи превентивної роботи із сімями, підходи до попередження соціального сирітства, реабілітація та реінтеграція дітей з метою створення безпечного дитинства, удосконалення міжнародної співпраці у галузі освіти, підвищення ефективності міжнародних проектів та програм, що націлені на вирішення цих питань. Різні підходи до домашнього навчання як альтернативної форми освіти в країнах світу, де дозволяється вчити дітей вдома, та в Україні, що сьогодні реформує свою систему освіти і ще не задекларувала законодавчі підходи до цього складного питання, спонукають до подальших досліджень становлення домашньої освіти із залученням фахівців з питань філософії освіти, педагогіки, психології, соціології, економіки, державного управління, юридичних питань.