Висвітлення основних подій та значення першої російської революції на території Подільської губернії. Революція 1905-1907 років, що сприяла піднесенню національної самосвідомості українського народу та розвитку національно-визвольного руху в Україні.
Аннотация к работе
Анотація
російський революція подільський самосвідомість
Робітничі та селянські рухи на території Подільської губернії в роки першої російської революції
О.С. Юрченко
У статті, на основі аналізу архівних матеріалів та періодичних видань, розглянуто масові робітничі та селянські рухи на території Подільської губернії у 1905-1907 рр.
Врегулювання національної політики завжди стояло гостро для держав, що мали у своєму складі кілька етнічних меншин. На початку ХХ ст. Російська імперія знаходилася у стані революційної ситуації, коли самодержавна політика як в економіці, так і у соціально-політичній сфері повністю віджила, а нові підходи до управління державою ще не були запроваджені. В результаті, поряд з піднесенням громадсько-політичних рухів, значно зросла і зміцніла національно-визвольна боротьба. Пригнічені робітники та селяни почали відкрито заявляти про своє безправне в національному відношенні становище, звідси, й випливає актуальність цієї теми. Історія революційного руху 1905- 1907 рр. в Україні знайшла певне відображення в історичній літературі [8-10], але дослідники ще недостатньо глибоко з’ясували розвиток цього руху на території Подільської губ. Тому мета цієї статті - висвітлити основні події та значення першої російської революції на території Подільської губ., за допомогою архівних матеріалів.
Революція розпочалася 9 січня 1905 р. у Петербурзі й одразу ж набула всеросійського характеру. Розстріл мирної демонстрації робітників у столиці викликав обурення трудящих усієї країни. Звістка про це вмить рознеслася широкими просторами Російської імперії та викликала загальне обурення її населення. На кривавий злочин царизму робітники негайно відповіли мітингами, демонстраціями, страйками протесту. Події в Україні також впливали на хід революції. Вона була відзначена тими ж рисами, що й у країні загалом, але відрізнялася тим, що народ України в першій буржуазно-демократичній революції боровся і проти національного гноблення. Восени 1905 р. відбулися масові політичні страйки і на території Подільської губернії. Так, 19 жовтня 1905 р. у м. Немирів Брацлавського повіту була влаштована політична демонстрація. Робітники йшли вулицею з червоними прапорами з надписами «Да здраствует политическая свобода!» та викликами «Ура!» [1, 2].
Зі звіту ротмістра Барабашева дізнаємося про політичну демонстрацію й у м. Вінниця: Увечері 18 і протягом всього дня 19 жовтня по вулицях Вінниці ходив натовп, носячи прапори, переважно червоного кольору, з різними на них написами, серед яких були: «Долой Самодержавие!», «Да здраствует революция!», «Да здраствует своба!». Цей натовп під гру оркестру співав робочу Марсельєзу і стріляв з револьверів при цьому викрикуючи: «Долой царя, смерть Ему, кровопийца, розбойник, Долой дом Романових, долой самодержавие, да здраствует республика», такого ж змісту з криками «ура!» вітав натовп промови ораторів, виступаючих на зборах в міській Управі, Народному домі і на міському бульварі [2, 66]. У своїх промовах оратори підбурювали до повалення існуючого в державі суспільного ладу. 19 жовтня Я. Волошин і Л. Пе- черський, увійшовши з натовпом до Народного Дому, зняли зі стіни портрет царя і поставили його на підлогу, супроводжуючи ці свої дії викликами: «Долой царя, долой Николая кровопийцу!» [2, 67].
У селищі Гнівань Вінницького повіту слюсар К. Корізно біля місцевої лавки пригощав робітників пивом і говорив: «Тепер люди повинні бути вільними. Ми люди темні, а потрібно не боятися смерті, а бити панів» [3, 3]. У м. Могилів 20 жовтня 1905 р., з дозволу міського голови, соціалісти-революціонери Бабат, Грингольц, Черненський зібрали натовп у декілька тисяч людей на Соборній площі й у своїх промовах закликали до об’єднання для боротьби з урядом і створення демократичної республіки [4, 32]. Зі звіту поліцейського наглядача Проскурівського повіту: «У місті Проскурові серед робітників місцевого цукрового заводу виникла розмова про війну, причому селянин І. Сандорський вимовив таку фразу: “Наш царь (дальше следует матерная лексика) посилает людей на забой”» [5, 1]. У Проскурові застрайкували робітники двох магазинів, але власник не бажав йти на поступки [6, 119].
Вимоги у всіх страйкуючих робітників були схожими. Ось звіт старшого фабричного інспектора Подільської губернії від 26 січня 1905 р.: «Маю честь повідомити Відділу Промисловості нижченаведені подробиці щодо страйку робітників на чавунно-ливарному і механічному заводі Г.Ф. Келлера у м. Могилів. За даними завідуючого заводом Келлера робітники звернулися до нього з такими вимогами: а) зменшити тривалість робочого дня з 11 до 10 годин; б) збільшити заробітну плату; в) створити при заводі лікарняну касу для видачі допомоги хворим робітникам, при чому, фонд цієї каси мав утворюватися з відрахувань певного відсотка заробітної плати робітників і з внесків самого власника заводу; г) видавати своєчасно заробітну плату.