Дослідження співвіднесеності поетики і риторики західноєвропейського бароко. Визначення поетико-риторичної єдності літератури досліджуваного періоду (XVII ст.). Аналіз стилю и форм поетичної мови того часу, метафізичності риторики в "готовому" слові.
Аннотация к работе
РИТОРИКА ЕПОХИ “ГОТОВОГО СЛОВА”: БАРОКО ЯК ПІДСТУП ДО НОВОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ РЕАЛЬНОСТІАле є епохи в історії, коли ця аксіома втрачає сенс і література виходить на принципово новий рівень. Виноградов наголошує на тому, що “поняття риторики, як і основні категорії її використання - красномовство і проза - історично змінювалися (у відповідності до еволюції понять поезії і піїтики), але при всіх цих змінах в літературі залишався, як особливий тип структурних форм, ряд прийомів побудови, розрахованих на "переконання" читача, на експресивну його "обробку"” [2, 115]. поетика риторика бароко література Вже до початку IV ст. сфера дії риторичних норм збігається з самим поняттям літератури: в латинській літературі Середньовіччя риторика замінює поетику. Тож, від завдання переконати риторика піднімалася до завдань розумно будувати мову, зберігати належне в її змісті і в її структурі, вчити не тільки викликати емоції, але і приводити предмет мовлення у відповідність з її нормою (“говорити як всі”), відкривати нові сторони у предмета мови (“говорити відмінно від всіх”), висловлюватися доречно, влучно, по-новому, художньо-виразно. Риторика у художньому мисленні античності і Середньовіччя активно брала участь в формуванні художнього стилю, досліджувала відносини автора і тексту і відкривала простір для художньої індивідуальності поета.В ній можна виявити і середньовічні схоластичні контексти, і доробок ренесансної літературної традиції, і навіть елементи так званої “другої схоластики”, і посилене звернення до античної міфології, і в той же час - оригінальне художнє світовідчуття, принципово відмінне від естетичних концепцій й ідеалів попередніх і майбутніх епох.