Етапи розвитку імпресіонізму в мистецтві та передумови формування імпресіоністичного напрямку. Історичні події, на фоні яких відбувалися зміни у мистецтві XIX століття. Процес творчої роботи над авторською композицією: композиційний і колористичний пошук.
Аннотация к работе
НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені М. П. КАФЕДРА ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА 6.020205 Образотворче мистецтво* спеціальностіРух імпресіонізму приніс з собою найбільші відкриття в мистецтво з часів Ренесансу. До художників - імпресіоністів ще ні в якому другому художньому напрямі інтенсивність кольору і світла, легкості та повітряності зображення не досягали такої виразності, тому майстри цього стилю зробили величезний вклад у розвиток мистецтва і піднесли його на новий рівень. В даній роботі проведемо дослідження феноменів імпресіонізму в мистецтві. Імпресіоністам вдалося передати нову красу світу прийомами, які раніше художники не використовували. Будучи раніше відторгнутими й осміяними імпресіоністи залишили незмінний відбиток в історії мистецтва, а досвідом цих майстрів користуються і до сьогодні. імпресіонізм мистецтво колористичний творчийВ епоху Відродження художники венеціанської школи намагалися передати живу реальність, використовуючи яскраві фарби і проміжні тони. На Едуарда Мане вплив зробив нідерландський художник Франс Хальс, який писав різкими мазками і любив контраст яскравих фарб і чорного кольору. Під час франко-пруської війни (1870-1871) Клод Моне, Сіслей і Піссарро вирушили до Лондона, щоб там мати можливість вивчити великих пейзажистів - Констебла, Бонінгтона і Тьорнера. Сильний вплив надав Ежен Делакруа, він вже розрізняв локальний колір і колір, що купується під впливом освітлення, його акварелі, написані у Північній Африці в 1832 році або в Етрета в 1835 році, і особливо картина «Море в Дьєппі» (1835) дозволяють говорити про нього як про попереднику імпресіоністів. Особливе, невідоме досі в європейському образотворчому мистецтві, розташування зображення на аркуші паперу - зміщена композиція чи композиція з нахилом, схематична передача форми, схильність до художнього синтезу, завоювали прихильність імпресіоністів і їх послідовників.Будучи учнями Глейра, Моне, Ренуар, Сіслей також студіювали антики - грецькі статуї і рельєфи. Можливістю виставляти свої картини імпресіоністи були зобовязані в першу чергу торговцю картинами Полю Дюран-Рюель. Офіційний Салон був в сумятті, бо доти жоден художник не міг знайти популярності, не отримавши визнання в Салоні, який володів з 17 століття незаперечним авторитетом. Зали Салонів, напічкані міфологічними та історичними композиціями в неокласичному стилі і просочені вірнопідданничним духом, були схожі на торгові ряди, де відвідувачі юрмилися, час від часу справляючись про ціни на картини, зустрічалися, спілкувалися і поглинали прохолодні напої. У сімдесятих роках минулого століття стіни Салону заповнювали картини таких художників, як Жан-Леон-Жером, який обізвав роботи імпресіоністів «халтурою», Бугро, відомий під кличкою «Рафаель з Бон-марші» (популярний універмаг у Парижі), чиї солоденькі зображення оголеної натури служили зразком «гарного смаку», а також Олександр Кабанель, чиє «Народження Венери», що викликало загальне захоплення, було попросту наочним прикладом вульгарної скопофілії.Імпресіонізм - течія в мистецтві, яка основним завданням вважає витончене відтворення субєктивних вражень та спостережень, мінливих відчуттів і переживань, без заглиблення в їхню суть. Для цього імпресіоністи розклали колір на основні складники спектру, намагаючись не змішувати фарби на палітрі і використовуючи оптичне сприймання ока, яке зливає на певній відстані окремі мазки у загальний живописний образ. Імпресіоністи відкрили або, в усякому разі, утвердили у живописі чудовий світ, змусивши глядача і на оточення дивитися іншими очима. Слід визнати, що в гонитві за враженням, миттєвим і яскравим, імпресіоністи дійшли до того, що картину підмінювали етюдом, а типове - випадковим. їх попередник Курбе зображав звичаї, обличчя епохи, імпресіоністи - тільки зовнішній вигляд. Імпресіонізм остаточно вивів живопис на пленер, показав колір у всій його чистоті, створив високу досконалу культуру етюду, в якому вражає влучність спостереження, сміливість і несподіваність композиційних вирішень.Короткі, товсті мазки фарбою використовуються щоб досягти ефекту присутності предмета зображення, а не промальовування деталей. Кольори розташовуються поруч один з одним, мінімально змішуючись, щоб створити ефект вібрації, повітря, також як це відбувається в очах спостерігача. У 1869 році, за три роки до створення «Вїзду в село», у Моне, Піссарро і Сіслея раптом виникло непереборне бажання писати пейзажі зі снігом - не тільки тому, що темні, коричнево-чорні стовбури дерев та гілки нагадували їм арабески і витончені контрасти японських гравюр, але ще й тому, що в цей період імпресіоністи спиралися в своїй роботі на наукові теорії французького хіміка Мішеля Ежена Шевроле, який намагався довести дослідним шляхом, що світло - це колір, колір - це світло і тінь - не темрява, а зменшення світла і відбите світло.
План
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ОСНОВНІ ЕТАПИ РОЗВИТКУ ІМПРЕСІОНІЗМУ В МИСТЕЦТВІ
1.1 Передумови формування імпресіоністичного напрямку в мистецтві.
1.2 Історичні події, на фоні яких відбувалися зміни у мистецтві 19 століття
1.3 Народження та розвиток імпресіоністичного напрямку в мистецтві
1.4 Стилістичні особливості та нововведення імпресіонізму в живописі.
РОЗДІЛ 2. ПРОЦЕС ТВОРЧОЇ РОБОТИ НАД АВТОРСЬКОЮ КОМПОЗИЦІЄЮ