Поняття ринку праці, його структура та функції. Аналіз тенденцій розвитку цієї сфери в Україні. Стан та динаміка зайнятості на ринку праці України, проблема безробіття. Зарубіжний досвід регулювання ринку праці. Шляхи його реформування в Україні.
Аннотация к работе
Ринок праці та сучасні тенденції його розвиткуАктуальність теми курсової роботи обґрунтована тим, що на етапі економічного зростання набуває особливої значущості здійснення регулюючих заходів, спрямованих на ліквідацію прихованого безробіття, проведення політики продуктивної зайнятості. Зусилля органів державної влади, і насамперед уряду, мають концентруватися на запровадженні дієвих стимулів створення нових робочих місць, забезпечення гарантій зайнятості в процесі приватизації та реструктуризації підприємств, на підтримці підприємництва і само зайнятості населення, розширенні практики громадських робіт, підвищенні гнучкості ринку праці. Стан ринку праці визначає становище національної економіки в цілому, і методи макроекономічного регулювання, та ефективність соціальної політики, особливо у сфері загальної та професійної освіти. Сучасник Девід а Рікардо, французький економіст Жан-Батист Сей, сформував ринковий закон взаємодії попиту і пропозиції та досягнення рівноважної ціни на предмет купівлі-продажу, у тому числі й на працю. Для досягнення поставленої мети в курсовій роботі необхідно вирішити такі завдання: 1. визначити поняття ринку праці, 2. охарактеризувати структуру ринку праці, 3. зясувати функції ринку праці, 4. проаналізувати стан та динаміку зайнятості на ринку праці України, 5. розглянути проблему безробіття на ринку праці в Україні, 6. описати зарубіжний досвід регулювання ринку праці, 7. розробити рекомендації щодо реформування ринку праці в Україні.Традиційне визначення ринку праці зводиться до того, що обєктом купівлі-продажу є робоча сила людини, її здібність до праці, що набуває форми товару [13, c.65]. Топілін ще ширше розглядає відносини на ринку праці, розуміючи під ними «систему суспільних відносин між працівником і працедавцем на всіх стадіях відтворення робочої сили: її виробництва (соціально-демографічний аспект, нова робоча сила), обміну (акт купівлі-продажу), розподілу (за допомогою соціального, професійного і територіального переміщення робочої сили) і використовування у сфері праці» [27, с. Маркс розглядав ринок праці як товарний ринок, з обмовкою, про те, що даний підхід є наслідком капіталістичного відношення до праці і робочої сили, вірніше, наслідком фактичного стану речей [19, с. Інші науковці розглядають ринок праці як систему: 1) ринок праці - це система соціально-економічних відносин між працівниками і роботодавцями з приводу купівлі-продажу товару «робоча сила», яка пронизує усі фази відтворення працівника і ефективного використання його трудового потенціалу; це сфера, на якій встановлюється певне співвідношення попиту і пропозиції на послуги робочої сили, її ціни та умов праці, забезпечення балансу інтересів працівників і роботодавців, державна підтримка непрацездатних громадян, яка регулюється за допомогою соціальних, правових і юридичних норм та інститутів [28, с. Він виділяє такі компоненти ринку праці, вважаючи їх сукупність достатньою для становлення ринку праці в сучасних умовах: сторони ринкових відносин: роботодавці, робітники та їх представники, держава; економічні програми та рішення, юридичні норми, трьохсторонні угоди та колективні договори; ринковий механізм у вузькому розумінні (попит та пропозиція робочої сили, ціна праці, конкуренція); безробіття та соціальні виплати, повязані з нею (допомога по безробіттю, компенсації при звільненні з роботи та ін.); інфраструктура ринку праці: служби профорієнтації, підготовки та перепідготовки робітників, фонди зайнятості, рекламні фірми та ін.Кількість зайнятого населення віком 15-70 років у І півріччі 2016р., порівняно з І півріччям 2015р., зменшилась на 168,2 тис. осіб, або на 1,0%, та становила 16,2 млн. осіб, з нього у працездатному віці - 15,6 млн., або 96,0%. Рівень зайнятості населення віком 15-70 років за означений період також зменшився з 56,5% до 56,2%, а у населення працездатного віку - 64,6% до 64,0%. Найвищий рівень цього показника спостерігався серед осіб віком 35-49 років, а найнижчий - у молоді віком 15-24 років та осіб віком 60-70 років. Скорочення рівня зайнятості порівняно з відповідним періодом минулого року відбулося серед населення більшості вікових груп, за винятком осіб віком 40-49 років (зростання на 0,7 в.п.), (табл. Кількість зайнятих у неформальному секторі економіки у І півріччі 2016р. порівняно з відповідним періодом попереднього року зменшилась на 367,5 тис. осіб і складала 4,0 млн. осіб, або 24,4% від загальної кількості зайнятого населення віком 15-70 років (рік тому - 26,4%).Концепція державної політики зайнятості залежить від того, яку модель ринку праці обрано країною. З цим тісно повязано і співвідношення витрат на активну та пасивну політику, систему соціального захисту і, головне, ступінь втручання держави у процеси, які відбуваються на національному ринку праці. Система трудових відносин у цій країні базується на так званому принципі «довічного найму», «довічної зайнятості», який передбачає гарантії зайнятості працівників на весь період трудової діяльності.