Роль та сутність ринку праці, його структура, типи і форми, особливості попиту і пропозицій цієї сфери. Сучасні моделі ринку праці в Україні. Державне регулювання їх в умовах динаміки модернізації. Перспективи розвитку кадрової політики України.
Аннотация к работе
Актуальність даної теми полягає в тому, що одним із найсуттєвіших і найдинамічніших ринків є ринок праці, система економічних механізмів, норм та інститутів, що забезпечують відтворення робочої сили і використання праці. В Україні в умовах сучасного розвитку економіки загострюється проблема збалансованості попиту і пропозиції висококваліфікованої робочої сили на ринку праці. Вона визначає міру відставання від розвинених країн у продуктивності праці, безробітті, прихованому безробітті, а також у невідповідності скорочення виробництва і чисельності зайвої робочої сили. В Україні низку аспектів зазначеної проблематики досліджують Е. Для вирішення поставленої мети були виконані наступні завдання: · визначено роль та сутність ринку праці;На відміну від інших типів ринків ринок праці має не тільки ресурсний, товарний характер, а й породжує незрівнянно більше економічних i соціальних проблем (бідність, безробіття, інфляцію тощо), соціальну напруженість у суспільстві (мітинги, демонстрації протести, страйки тощо), сучасні могутні громадські рухи та соціальні революції, а також різноманітні організації найманих працівників (партії, профспілки, молодіжні організації, товариства споживачів тощо), організації роботодавців. Ринок праці передбачає сукупність механізмів, які забезпечують координацію попиту і пропозиції праці, купівлю-продаж робочої сили, визначення її вартості, організацію оплати праці, соціальну опіку через підприємницькі структури[22]. До прихованого ринку належать працівники, які зайняті на підприємствах і в організаціях, проте мають велику ймовірність опинитися без роботи з причини зниження темпів розвитку виробництва, його конверсії, ліквідації колишніх економічних і виробничих взаємозвязків. Вторинний ринок праці - це ринок, на якому присутні «погані роботи», що характеризуються ознаками, прямо протилежними первинним ринкам праці. Гнучкість ринку праці передбачає:оперативне реагування на зміну конюнктури ринку праці, тобто зміну попиту, пропозиції і цін, що виявляється відповідно у зміні обсягу, структури, якості та ціни робочої сили;територіальну та професійну мобільність працівників;гнучкість підприємства, яка виявляється в гнучкому регулюванні обсягів продукції, що випускається, у використанні нових форм організації виробництва і праці, управління кадрами;різноманітність форм наймання і звільнення; різноманітність форм професійно-кваліфікаційної перепідготовки; гнучкість диференціації заробітної плати; гнучкість у регулюванні витрат на робочу силу; гнучкість режимів роботи та розподілу робочого часу; різноманітність методів і форм соціальної допомоги; різноманітність методів і форм зайнятості[16].Модель «кулі, що летить», коли за активної «обертанні навколо осі» ринок праці разом з тим демонструє здатність до швидкого оновлення структури робочих місць. Зрозуміло, що кожна країна має свою власну соціально-економічну стратегію, свою власну систему пріоритетів, її населення характеризується особливою ментальністю, особливим рівнем професійної та освітньої підготовки, нарешті в кожній країні існує специфічне культурне середовище, історичні традиції, а відповідно ринок праці кожної держави має свої власні, тільки йому притаманні риси. Відмінною рисою японської моделі є „система довічного найму”, яка гарантує зайнятість протягом усього терміну трудової діяльності працівників і формування самостійних профспілкових організацій усередині компаній. Така політика зайнятості дозволяє компанії здійснювати професійну підготовку і підвищення кваліфікації працівників, не побоюючись того, що кваліфіковані фахівці можуть залишити фірму і витрати, які понесені фірмою на їх підготовку, виявляться марними. При цьому підготовка ведеться відповідно до науково-технічного прогресу, структури робочих місць, модифікації продукції, що випускається, заздалегідь передбачається професійна мобільність усередині фірми (керівництву фірми дозволено на власний розсуд переміщати працівників з одних місць на інші), виховання у працівників творчого відношення до праці[22].Державне регулювання ринку праці можна визначити як систему правових та організаційно-економічних заходів держави щодо забезпечення ефективної зайнятості, нормальних умов праці та раціонального використання робочої сили. Основні принци державного моніторингу та регулювання ринку праці наведено на рис. Поєднання організаційно-управлінських, правових та економічних важелів державного регулювання, застосування механізмів управління співвідношенням між попитом та пропозицією робочої сили сприяє ефективному регулюванню структури ринку праці, який здатний не тільки впевнено впливати на формування, розвиток та функціонування її обєктів, але й якісно наповнити їх трудовими та фінансовими потоками. Фінансування механізму державного регулювання структури ринку праці здійснюється за рахунок коштів Державного і місцевих бюджетів, Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування на випадок безробіття в порядку, визначеному законом. Це повязано передусім із становленн