Етапи розвитку римського приватного права, його історична роль та значення для сучасного юриста. Інтердикти як правовий засіб проти самоуправності. Основні відмінності законних строків від позовної давності. Особливі засоби преторського захисту.
Аннотация к работе
Періодизація розвитку римської держави не збігається з етапами розвитку римського права. Це пояснюється тим, що право виникає і існує не тому, що є держава, законодавчі органи, а тому, що певні суспільні відносини, потреби, інтереси не можуть бути виражені,структуровані, реалізовані нормально поза правовими формами. Виходячи з цього найбільш виваженими слід вважати такі етапи розвитку римського права: - період докласичного римського права (754-367 рр. до н. е.), характерними ознаками якого є архаїчність і формалізм цього права. Цікавою у звязку з цим є характеристика договорів, які укладаютьсяв цей період: сторонами їх виступають не окремі особи, а сімї, роди;обєктами стає не тільки рухоме і нерухоме майно, але й знаки поваги,урочистості, військові послуги, жінки, діти, танці, свята, ярмарки;неможливо відмовитися від подарунка, а його прийняття спричиняє необхідність віддарувати дарувальника період класичного римського права (367-27 рр. до н. е.), який характеризується розквітом римського приватного права;Його покладено в основу сучасного цивільного законодавства багатьох країн, і знати його необхідно вже хоча б тому, що без цього важко осягнути сутність сучасних інститутів цивільного права. До того ж, римську юриспруденцію відзначає висока техніка правотворчості, вміння аналізувати конкретні правовідносини, добре аргументувати свої висновки. Формулювання правових ідей римськими юристами відзначаються чіткістю, лаконізмом, глибиною змісту, витонченістю форми. Такого ж значення набули афоризми: dominus sentit periculum - ризик випадкової загибелі (речі) завжди несе власник; prior tempore - potior jure - перший за часом - сильніший за правом; periculum est in mora - прострочення (виконання) тягне за собою ризик випадкової загибелі (речі); nemo debet bis puniiri pro uno delicto - ніхто не може бути покараний двічі за одне й те саме правопорушення. Для захисту інтересів Української держави, її громадян необхідно знати і розуміти іноземне законодавство, а це неможливо без знання римського приватного права.Крім того, майже всю термінологію римського приватного права, зокрема такі поняття, як віндикація, негаторний позов, презумпція, реституція, контракти і пакти, консенсуальні договори та інші, що утвердилася в українській юридичній літературі і практиці, можна краще засвоїти і зрозуміти тільки за умов успішного вивчення римського приватного права.Важливо також зазначити, що римське приватне право характеризується чіткістю визначень і високою юридичною технікою, оволодіння якими має велике значення для сучасного юриста.Інтердикти (розпорядження претора, яким він забороняв здійснювати які-небудь протиправні дії) спочатку адресувалися конкретним особам, а потім проголошувались як загальнообовязкове правило. Позовна давність - це строк, протягом якого особа, права якої порушено, мала право звертатися з позовом до суду. Як інститут позовна давність виникла досить пізно і класичне римське право її не знало. Позовній давності передували законні строки. Основна відмінність законних строків від позовної давності полягала в тому, що: 1.Крім позовного захисту порушених прав, були введені найрізноманітніші форми непозовного захисту від правопорушень. Серед них розрізнялися інтердикти, стипуляції, введення у володіння і поновлення в первісний стан. Інтердикти (розпорядження претора, яким він забороняв здійснювати які-небудь протиправні дії) спочатку адресувалися конкретним особам, а потім проголошувались як загальнообовязкове правило. Вони широко застосовувались як правовий засіб проти самоуправності - претор віддавав розпорядження противній стороні: не робити насильства (vim fieri veto). Вони поділялись на інтердикти, які захищали наявне володіння від посягань третіх осіб; інтердикти про повернення втраченого володіння тощо.
План
План
1. Етапи розвитку римського приватного права
2. Історична роль римського приватного права та його значення для сучасного юриста