Культурно-антропологічний підхід у дослідженні римського права, його аналіз не лише як юридичного явища, але і як соціокультурного феномену, явище конкретно-історичної культури і цивілізації, що зумовлює багатоманітність його соціокультурної реальності.
Аннотация к работе
Національна академія внутрішніх справРоботу виконано в Національній академії внутрішніх справ, Міністерство внутрішніх справ України У роботі акцентована увага на тому, що римське право необхідно розглядати не лише як феномен духовної культури, але і як явище конкретно-історичної культури і цивілізації, що зумовлює варіативність цього історичного типу права і багатоманітність його соціокультурної реальності. Здійснено реконструкцію "картини римського права" через виявлення в ньому бінарних опозицій, які виконували роль каркасу всього римського права: протиставлення "свого" і "чужого", вільного і раба, органічне поєднання світських і сакральних елементів у правотворчості, використання як засобів конструювання римської правової реальності явищ говоріння і мовчання. Бінарна природа римської правової реальності яскраво постає через призму розмежування понять і явищ "правова система" і "правова реальність", а також через визнання дуальної природи римської правової реальності. В работе отображены вопросы правовой технологии древних римлян как организованного процесса создания права, в котором воплотились мировоззренческие установки квиритов.Для правових систем європейського типу, до якого належить і українське право, римське право має особливу філософську, історичну і культурну значущість: значна кількість рис загальної правової традиції, питома частка правових інститутів і сукупність юридичних категорій сучасних європейських правових систем безпосередньо беруть свій початок у римському праві, продовжують жити у прямо запозиченому або переломленому через національну традицію вигляді. На нашу думку, повною мірою використати культурний потенціал римського права, який був би корисний, з одного боку, для вирішення проблем з підвищення загального культурного рівня населення, формування високої правової культури юристів, з другого, - безпосередньо для юридичної практики, сьогодні не дозволяє відсутність у вітчизняному правознавстві фундаментальних праць, у яких би глибоко і всебічно розроблялися проблеми сутності, предметних форм існування римського права, вияву в ньому "людського начала", що передбачає розгляд римського права з антропокультурних позицій. Визнання сьогодні людини центральною ланкою права зумовлюється двома чинниками: по-перше, право є творінням людини, а людина є творцем права, оскільки саме вона створює право і залучає його для регулювання відносин у суспільстві; по-друге, людина є основним учасником усіх наявних правових звязків, саме завдяки їй правові норми трансформуються в конкретні права та обовязки субєктів правовідносин. Важливим елементом обґрунтування актуальності дослідження римського права як феномену правової дійсності є те, що воно відкриває перспективи для побудови нових моделей філософсько-правових досліджень права в реальному культурно-історичному контексті. Для досягнення зазначеної мети було поставлено такі завдання: - визначити витоки наукового підходу до вивчення римського права, здійснити теоретичну демаркацію між різними концептуальними моделями осмислення феномену римського права; виявити теоретико-наукові джерела впливу на дослідження римського права як явища правової дійсності;Розділ 1 "Джерельна і теоретико-методологічна база дослідження римського права" складається із двох підрозділів і присвячений аналізу джерельної бази дослідження та характеристиці основних методологічних підходів до дослідження римського права як явища соціокультурного ряду. XVIII ст. ознаменоване суто науковим освоєнням римського права в межах так званої історичної школи права, засновниками якої були Г. Доведено, що для реалізації поставлених дослідницьких завдань доцільно використовувати антрополого-культурологічний підхід у вивченні римського права, який передбачає дослідження ландшафту римського правового життя через означення та зясування сутності таких "ландшафтних" феноменів, як світоглядно-ідеологічний універсум стародавніх римлян та його відображення в юридично-правових феноменах, системі цінностей, а також їх екстраполяції у праві, символічно-знаковості римської правової регуляції та її "тілесного" аспекту. Доведено, що в Римі існувала особлива система права як сукупність предметних форм існування права, власне юридичних явищ, ідеальних і природничо-правових феноменів, які розрізнялися за джерелами походження, сферами регулювання та способами існування, але в сукупності представляли собою комплекс правових настанов, що діяли в Римі і здійснювали правову регуляцію. римський право соціокультурний цивілізація Стверджується, що поняття правової технології близьке за звучанням до поняття правової техніки, але змістовно вони суттєво розрізняються, оскільки правова технологія є організованим процесом творення права, основними прийомами "рукотворності" права, які були легітимними в Римі, а правова техніка - це набір прийомів і засобів створення права.