Римо-католицькі чернечі ордени: їх сутність і діяльність в українській історії та культурі - Автореферат

ЖИТОМИРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА РИМО-КАТОЛИЦЬКІ ЧЕРНЕЧІ ОРДЕНИ: ЇХ СУТНІСТЬ І ДІЯЛЬНІСТЬ В УКРАЇНСЬКІЙ ІСТОРІЇ ТА КУЛЬТУРІРобота виконана на кафедрі філософії Житомирського державного університету імені Івана Франка Міністерства освіти і науки України. Науковий керівник: доктор філософських наук, професор Саух Петро Юрійович, Житомирський державний університет імені Івана Франка, ректор. Захист відбудеться "24 "вересня 2014 року об 1100 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 14.053.02 у Житомирському державному університеті імені Івана Франка за адресою: 10008, Україна, м. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Житомирського державного університету імені Івана Франка за адресою: 10008, Україна, м.Актуальність теми дослідження зумовлена особливостями діяльності інституту римо-католицьких чернечих орденів, що впливає практично на всі сфери буття українців. Поширення римо-католицьких чернечих орденів на вітчизняних теренах свідчить про відповідність пропонованих ними традицій духовним потребам України. Різні періоди буття і функціонування римо-католицьких чернечих орденів знаходимо у працях вітчизняних учених: О. Історію появи римо-католицьких чернечих орденів в Україні розглядають у своїх напрацюваннях як науковці - Е. встановлено, що специфікою діяльності римо-католицьких чернечих орденів в українському суспільстві є соціально-практична орієнтованість, євангелізація у її соціальних виявах; визначено, що процес інкультурації римо-католицьких чернечих орденів в Україні означає входження у східну традицію як основу національної культури та їх українізацію; констатовано, що українізація римо-католицьких чернечих орденів виявляється у проведенні літургійних обрядів, культурно-просвітницькій діяльності, книгодрукуванні українською мовою, збільшенні кількісного складу римо-католицького духовенства та віруючих римо-католиків-українців;У першому розділі "Теоретико-методологічні засади дослідження римо-католицьких чернечих орденів" охарактеризовано ідеї та підходи, що розкривають сутнісні риси римо-католицьких чернечих орденів й визначено методологічні координати їх дослідження. "Інститут римо-католицьких чернечих орденів як обєкт наукового дослідження" проаналізовано ступінь дослідження проблеми у працях вітчизняних та зарубіжних релігієзнавців, теологів, філософів, істориків, на основі яких сформульовано засадничі методологічні принципи, здійснено аналіз джерельної бази і літератури. Зазначено, що окремі питання діяльності римо-католицьких чернечих орденів на теренах Російської імперії згадуються в загальних фундаментальних працях з історії християнства. У другому розділі "Роль римо-католицьких чернечих орденів в утвердженні християнства на українських землях" охарактеризовано духовні витоки та ідейні основи римо-католицьких чернечих орденів; розкрито основні чинники їх становлення і поширення на українських землях; досліджено особливості впливу римо-католицьких чернечих орденів на розвиток української духовності та культури. Галицько-Волинське князівство перебувало у тісному політичному, торгово-економічному, військовому союзі з Тевтонським орденом; у ХІІІ ст. на боці галицько-волинських князів воювали рицарі ордену тамплієрів; 3) на українських землях у складі Литовсько-Польської держави розгорнули свою діяльність августинці, бенедиктинці, домініканці, єзуїти, кармеліти, францисканці, що створили організовану церковну структуру Римо-католицької церкви, спонукали піднесенню рівня освіти, науки, культури, сприяючи при цьому латинізації та полонізації української шляхти; 4) в період підготовки Берестейської унії вагомий внесок у теоретичне опрацювання цієї ідеї здійснив орден єзуїтів, пропонуючі конкретні методи її проведення в процесі інкультурації; 5) у Речі Посполитій до її поділів (1722 - 1795 рр.) на основі докорінної перебудови системи виховання, що базувалася на єзуїтській освіті, виникли августинські, домініканські, кармелітські, паулінські, францисканські школи та колегіуми; 6) встановлення цілковитої залежності Римо-католицької церкви від держави, стримування владними структурами національно-політичного та національно-культурного розвитку на українських землях під владою Австро-Угорської та Російської імперій, а також русифікаційні тенденції призвели до примусової ліквідації римо-католицьких монастирів; 7) під час тоталітарної влади у Радянській Україні негативне ставлення до римо-католицьких чернечих орденів, обумовлене політикою владного режиму щодо релігії загалом, призвело до переходу їхньої діяльності у підпілля; 8) у міжвоєнній Польщі (1918 - 1939 рр.) на західноукраїнських землях римо-католицькі чернечі ордени набули широкої автономії, затвердженої конкордатом між Польською державою та Ватиканом у 1925 р.; закріплення у воєнних протистояннях статусу Римо-католицької церкви, як "церкви для поляків", загострювало конфлікти між українським та польським народами; 9) відновлення дипломатичних відносин між Радянським

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ