Загальний стан риболовецького промислу Півдня України останньої чверті XVIII ст. Риболовство за часів Нової Січі. Особливості термінології рибальського промислу Півдня України останньої чверті XVIII ст. Козацька традиція у південноукраїнському рибальстві.
Аннотация к работе
Рибальство у заняттях українців посідало другорядне місце, хоча у Дніпрі й Дністрі з їхніми притоками й багатьох інших річках та озерах, Чорному й Азовському морях у давніші часи виловлювалася значна кількість риби і для певної частини населення рибальство було основним заняттям. Оселедці й тарань були неодмінним товаром на українських ярмарках. Щодо способів лову риби та рибальських знарядь, то на Півдні Україні їх існувало чимало. Наукова новизна полягає у залученні ширшого кола джерел та літератури до вивчення питання розвитку рибальського промислу на Півдні України кінця XVIII століття, та застосуванні лінгвістичних міждисциплінарних методів у дослідженні. Комплекс джерел щодо рибних промислів Південної України останньої чверті XVIII містить Державний архів Одеської області.Рибальством, особливо у XVIII ст., займалися в різні пори року, колективно й індивідуально, використовуючи різні способи вилову риби. Укладачі опису Дніпровсько-Бузького кута 1774 р. зазначали, що деякі рибалки для вилову риби утримували приручених видр, які виловлювали рибу й доставляли її своєму хазяїну [5, 428]. Однак, окрім Дніпра та його приток, у XVIII ст. запорожці виловлювали рибу в Азовському морі. В Азовському морі виловлювали білугу, осетра, севрюгу, стерлядь, шипа, сома, коропа, щуку, судака, ляща, чехоню, оселедця, тараню, камбалу та іншу дрібнішу рибу; в Дніпрі - переважно коропа, ляща, судака, щуку, виризуба, тараню, чехоню, чорнуху, окуня, бичків та ін. Дон мешканцями станиці Чучі видно, що в ріках наприкінці XVIII ст. рибу виловлювали переважно великими неводами без «мішків» для накопичення риби.А потім ще була виснажлива російсько-турецька війна 1787-1791 рр., були епідемії, що на корінь зводили до могили населення Південної України, було масове переселення колишніх запорожців - чорноморських козаків, зі своїми родинами на Кубань. У сучасній українській мові лексема «сіть» зберегла своє перше значення, а друге . використовується лише в переносному значенні [4]. Косяк. У сучасній українській мові ця лексема втратила свої первинні значення і вживається лише в таких: розм. одірок., скупчення риб у період нересту., те саме, що зграя. У сучасній українській мові ця лексема зберегла своє значення і набула нових: перен те, що нагадує своїм виглядом багато схрещених, переплетених ліній., сукупність яких-небудь шляхів, ліній звязку, каналів і т.ін., сукупність однорідних закладів, підприємств і т. ін., розташованих на певній території. У сучасній українській мові ця лексема дещо розширила своє значення: великий, переважно деревяний молот або взагалі велика деревяна палиця з потовщенням на кінці., перен., лайл. про нетямущу, дурну людину.Джерельна база дослідження складається з одного боку із комплексу документальних джерел розпорошена по різним архівам України та Російської федерації. Наукова література представлена роботами багатьох дослідників, в основному це дослідники південноукраїнського регіону, де відомості з риболовлі носять фрагментарний та ілюстративний характер. Рябковим, в яких він зафіксував наративні (розповіді рибалок) та унікальні матеріальні памятки культури (зокрема, навів точні креслення різноманітних знарядь ловлі риби), дають можливість не лише визначити ряд особливостей у функціонуванні риболовецького промислу на півдні України доби його занепаду, але й реконструювати комплекс рибальських засобів та знарядь ловлі риби другої половини ХІХ ст. Рябкова полягає і в тому, що ним була зібрана значна кількість етнографічного матеріалу шляхом безпосереднього спостереження за життям і побутом рибалок на півдні України, як окремої професійної групи. Окрім того, невідємною складовою частиною дослідження є чисельні цифри статистичних даних, які, на нашу думку, допомагають сучасним дослідникам обєктивно і в повній мірі розкрити роль та вплив риболовецького промислу на побут населення регіону, і взагалі, визначити місце риболовецького промислу в економічній структурі краю.Складається з сітки-мішка та двох бокових полотнищ, вязаних із грубих міцних ниток у вигляді сітки більшої чи меншої густоти. Своїми боками полотнища були прикріплені до дрючків, нижні кінці яких іноді зєднувалися планкою. Знаряддя застосовувалося здебільшого на неглибокій воді. Складалася з двох чи більше поперечних обручів, повздовжніх лозин та вузької горловини. За призначенням (зимовий і літній лов риби), розмірами, особливостями конструкції існували різні варіанти Н.
Вывод
Джерельна база дослідження складається з одного боку із комплексу документальних джерел розпорошена по різним архівам України та Російської федерації. В основному це службова справочинна документація місцевих органів управління Півдня України.
Наукова література представлена роботами багатьох дослідників, в основному це дослідники південноукраїнського регіону, де відомості з риболовлі носять фрагментарний та ілюстративний характер. Окремо виділяється роботи В.Зуєва та П.Рябкова. Не зважаючи на той факт, що дані роботи розділяє століття, їм притаманний схожий описовий характер викладення інформації і головна їх цінність заключається у описах та первісному опрацюванні матеріалів. У цілому результати дослідження рибальства, здійснені П. Рябковим, в яких він зафіксував наративні (розповіді рибалок) та унікальні матеріальні памятки культури (зокрема, навів точні креслення різноманітних знарядь ловлі риби), дають можливість не лише визначити ряд особливостей у функціонуванні риболовецького промислу на півдні України доби його занепаду, але й реконструювати комплекс рибальських засобів та знарядь ловлі риби другої половини ХІХ ст. Наукова цінність дослідження П. Рябкова полягає і в тому, що ним була зібрана значна кількість етнографічного матеріалу шляхом безпосереднього спостереження за життям і побутом рибалок на півдні України, як окремої професійної групи. Позитивне значення дослідження риболовецького промислу, здійснене П. Рябковим, полягає і в тому, що він розглядав його не ізольовано, а у взаємозвязку з сукупністю факторів економічного, виробничого та соціального життя населення. Окрім того, невідємною складовою частиною дослідження є чисельні цифри статистичних даних, які, на нашу думку, допомагають сучасним дослідникам обєктивно і в повній мірі розкрити роль та вплив риболовецького промислу на побут населення регіону, і взагалі, визначити місце риболовецького промислу в економічній структурі краю.
Рибальство - одне з традиційних запорозьких промислів - основа господарського добробуту значної кількості населення Запорозьких Вольностей. Риба завжди була одним з головних предметів запорізької торгівлі. Наявність багатих рибних угідь Дніпровського та Бузького басейнів робило їх ласим шматком для приватних осіб. Відразу по зруйнуванню Запорізької Січі розгорілася боротьба між крупними сановниками російської держави за володіння запорізькими рибними угіддями.
Разом з тим, зміна власників запорізьких рибних угідь мало позначилася на продовженні запорозької традиції рибного промислу. Зберігається технологія запорозького рибного промислу. На півдні усталеною стає розуміння запорозького рибного заводу. Навіть після втрати своєї назви заводи азовського та чорноморського узбережжя стають осередками збереження рибальської традиції запорозьких козаків. Цьому сприяють і активно діючі рибні заводи Чорноморського та Азовського козацьких військ. Сезонний відхід населення південного краю на заробітки до рибних заводів, перетворював їх на осередки не тільки збереження, а й передачі та поширення запорозької побутової традиції на півдні України.
Серед різних видів промислів у другій половині XVII - XVIII ст. на півдні України найбільшого поширення набуло рибальство. Наприкінці XVIII ст. на узбережжі Азовського моря, на берегах Дніпра й Бугу знаходилося чимало рибних заводів, на яких проводилася переробка риби й виготовлялися різні види рибної продукції. Реалізувалася вона не тільки на місці, але й доставлялася в різні райони України та за її межі.
Список литературы
1. Державний архів Одеської області. - Ф. 1 “Управление Новороссийского и Бессарабского генерал-губернатора”. - Оп. 218. - Спр. 1: Об отдаче на откуп меновых дворов, рыбных заводов и продажи вина в земле Черноморского войска. - 190 арк.
2. Державний архів Херсонської області. - Ф. 14. - Оп. 1. - Спр. 19: Указы Новороссийской губернской канцелярии. 1776-1778 гг. - 108 арк.
3. Рукописний відділ Запорізького відділення Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.Грушевського НАН України (РВ ЗВ ІУА). Ф. «Археографічна експедиція до смт. В.Лепетиха Херсонської області». - Спр. «Інтервю з Синенко (Куницею) М.Ф., 1914 р.н.».
4. Зуєв В. О бывших промыслах запорожских казаков и наипаче рыбном // Записки науково-дослідної лабораторії історії Південної України ЗДУ. Південна Україна XVIII-XIX століття. - Запоріжжя, Тандем-У, 2001. - Вип. 6. - С. 270-274.
5. Макаревский Феодосий. Материалы для историко-статистического описания Екатеринославской епархии. - Днепропетровск, 2000. - 1080 с.
6. Мемуари та щоденники. Частина 1. / Упорядники: А.Бойко, С.Плохій / Передмови: С.Плохій, А.Бойко, В.Чоп, В.Мільчев // Джерела з історії Південної України. Том 5. Книга 1. - Запоріжжя: Тандем-У, 2005. - С. 115.
7. Устное повествование, бывшаго запорожца, жителя Екатеринославской губернии и уезда, селения Михайловки, Никиты Леонтьевича Коржа. - Днепропетровск, 1991. - 63 с.
8. Анцишкін І.В. Документи Нікопольської Свято-Покровської церкви у зібранні Нікопольського державного краєзнавчого музею // Козацька спадщина: Альманах Нікопольського регіонального відділення Науково-дослідного інституту козацтва при інституті Історії України НАН України. - Вип.1. - Нікополь-Запоріжжя: Тандем-У, 2004. - С.7-59.
9. Багалей Д. Колонизация Новороссийского края и первые шаги его по пути культуры // Киевская старина, 1889. - № 4. - С. 27-55; № 5.- С. 438-484; № 6-7. - С. 110-148.
10. Бастрыга И., Лыман И. Начала истории Бердянска. - Запорожье., 2002. - 132 с.
12. Бойко А.В. Запорозьке козацтво та чумацтво: проблема історичної спадщини останньої чверті XVIII - середини ХІХ століття на півдні України // Матеріали V Конгресу Міжнародної асоціації україністів. Історія: Збірник наукових статей. Частина 1. - Чернівці: Рута, 2003. - С. 358-361.
13. Бойко А.В. Запорозький зимівник останньої чверті XVIII століття. - Запоріжжя: РВП “Видавець”, 1995.-56 с.
14. Бойко А.В., Маленко Л.М. Матеріали до історії Азовського козачого війська. - Запоріжжя, 1995. - 220 с.
15. Бойко А.В. Південна Україна останньої чверті XVIII століття: Аналіз джерел. - К., 2000. - 308 с.
16. Вовк Хв. Українське рибальство в Добруджі // Задунайська Січ / Упорядник О.Бачинська // Невичерпні джерела памяті. Том ІІ. - Одеса: ОКФА, 1998. - С. 268-288;
17. Грибовський В.В., Приймак О.М. Козацтво в усній традиції Нікопольщини // Козацька спадщина. Альманах Нікопольського регіонального відділення Науково-дослідного інституту козацтва Інституту історії України НАН України. - Вип. 1. - Нікополь-Запоріжжя, 2005. - С. 165-168.
18. Дружинина Е.И. Северное Причерноморье в 1775-1800 гг. - М., 1959. - 277 с.
19. Дружинина Е.И. Южная Украина в 1800-1825 гг. - М.: Наука, 1970.- 383 с.
20. Етимологічний словник української мови: В 7 т. - К.: Наукова думка. - Т.1, 1982, Т.2, 1985, Т.3, 1989.
21. Історія міст і сіл Української РСР. Запорізька область. - К.: Голов. ред. Укр. Рад. Енциклопедії АН УРСР, 1970. - 765 с.; 12 л. іл.
22. Історія народного господарства УРСР. - Т.1. - К., 1983. - 245 с.
23. Кабузан В.М. Заселення і освоєння Таврійської губернії у ІІ половині XVIII - І половині ХІХ ст. // Український історичний журнал. - 1969. -№ 12. - С. 85-91.
24. Кабузан В.М. Заселение Новороссии (Екатеринославской и Херсонской губернии) в XVIII - первой половине XIX в. (1719-1858гг.). - М.: Наука, 1976. - 306 с.
25. Кавун М.Е. Академік Василь Зуєв - автор наукового опису Півдня України кінця XVIII ст. // Гуманітарний журнал. - Дніпропетровськ, 2002. Спецвипуск. - С. 47-52.
26. Карагодин А.И. История Запорожского края: 1770 - 1919 (документы и материалы). - Запорожье: ЗГУ, 2002. - 458 с.
27. Козирєв В.К. Записки В.Зуєва про рибні промисли запорозьких козаків [Зуев В. О бывших промыслах запорожских казаков и наипаче рыбном] // Записки науково-дослідної лабораторії історії Південної України ЗДУ. Південна Україна XVIII-XIX століття. - Запоріжжя, Тандем-У, 2001. - Вип. 6. - С. 270-274.
28. Козирєв В.К. Матеріали до історії адміністративного устрою Південної України (друга половина XVIII - перша половина ХІХ століття). - Запоріжжя, 1999. - 529 с.
29. Никифоренко Н.А. Щоденник подорожі Й.А. Гільденштедта Єлизаветградською провінцією (травень - липень 1774 р.) // Записки науково-дослідної лабораторії історії Південної України Запорізького державного університету: Південна Україна XVIII - ХІХ століття. - Вип. 4 (5). - Запоріжжя: РА “Тандем-У”, 1999. - С. 15-39.
30. Павленко І. Історичні пісні Запорожжя: регіональні особливості та шляхи розвитку. - Запоріжжя: Тандем-У, 2003. - С. 87 -90.
31. Печериця Т.В. П. Рябков - дослідник риболовецького промислу Півдня України. // Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики. Збірка наукових праць та спогадів. - К., 2001. - У 2-х ч. - Ч.1. - С.335-340.
32. Пірко В. Заселення Донеччини у XVI-XVIII ст. (короткий історичний нарис і уривки з джерел). - Донецьк: Східний видавничий дім, 2003. - 180 с.
33. Пірко В. Заселення Степової України в XVI - XVIII ст. - Донецьк: УКЦЕНТР, 1998. - 124 с.
34. Пірко В.О. Заселення і господарське освоєння Степової України в XVI - XVIII ст. - Донецьк: Східний видавничий дім, 2004. - 224 с.
35. Полонська-Василенко Н.Д. Запоріжжя XVIII століття та його спадщина. - Мюнхен: Дніпрова хвиля, 1965. - Т.1. - 397 с.; 1967. - Т.2. - 247 с.
36. Сапожников І.В. Матеріали з історичної географії та етнографії дельти Дунаю (до 170-річчя скасування Задунайської Січі). - Іллічівськ: ПП “Петро Екзотик”, 1998. - 72 с.
37. Скальковский А. Соляная промышленность в Новороссийском крае (1715 - 1847). - б/м и б/д. - 65 с.
38. Слабєєв I.С. З історії первісного нагромадження капіталу на Україні (чумацький промисел i його роль в соціально-економічному розвитку України) XVIII-перша половина XIX ст. - К.: Наук. думка, 1964. - 135 с.
39. Словарь украинского языка. Собранный редакціей журнала «Кіевская Старина»: Репринтне видання / Ред., с добавлением собственного материала Б.Д.Гринченка: В 4 т. - К.: Лексикон, 1996. - 348 с.
40. Словник української мови: В 11 т. . К.: Наукова думка, 1970-1980.
41. Тимофеенко В.И. Города Северного Причерноморья во второй половине XVIII в. - К.: Наукова думка, 1984. - 219 с.
42. Українське козацтво: Мала енциклопедія. - К.: Генеза; Запоріжжя: Премєр, 2002. - 568 с.
43. Херсон: страницы истории, 1778 - 1978. - Симферополь: Таврия, 1978. - 78 с.
44. Шиян Р. Козацтво Південної України в останній чверті XVIII ст. - Запоріжжя: РА Тандем У, 1998. - 98 с.
45. Яворницький Д. Вольності запорізьких козаків: історико-топографічний нарис // Твори. Т.2. - Київ-Запоріжжя, 2005. - 340 с.
46. Яворницький Д.І. До історії Степової України. - Дніпропетровськ: Друкарня памяті “Перекопу”, 1929. - 536 c.