Аналіз історіографічного доробку українських зарубіжних істориків щодо режиму інтернування Армії УНР у таборах Польщі та Румунії в 1921-1924 рр., підходи української зарубіжної історіографії. Партійна заангажованість багатьох діаспорних істориків.
Аннотация к работе
Режим інтернування армії УНР у таборах Польщі та Румунії (1921-1924 рр.) в інтерпретації української зарубіжної історіографіїУ статті комплексно проаналізовано історіографічний доробок українських зарубіжних істориків щодо режиму інтернування Армії УНР у таборах Польщі та Румунії в 1921-1924 рр., охарактеризовані методологічні підходи української зарубіжної історіографії до висвітлення цієї теми. Історія української військової еміграції доби Визвольних змагань, в т.ч. режим інтернування вояків Армії УНР у польських та румунських таборах у 1921-1924 рр., як її складова частина, досліджуються вже декілька десятиліть, особливо активізувавшись зі встановленням незалежності України. До того ж, існують намагання частини вітчизняних істориків некритично запозичувати й використовувати оцінки й висновки українських зарубіжних авторів щодо обставин перебування інтернованої Армії УНР у польських та румунських таборах протягом 1921-1924 рр., політики Уряду УНР в екзилі щодо інтернованих українських вояків. історіографічний інтернування партійний заангажованість Вигляд табору у польському місті Вадовиці, куди прибув полк, справив на вояків гнітюче враження, зазначає автор. На жаль, автори єдиної узагальнюючої праці військово-історичного характеру “Історія українського війська”, перше видання якої було здійснено у 1936 р., обійшли проблему перебування вояків-українців у таборах для інтернованих в країнах Центральної Європи.