Аналіз подій, які відбувалися в Україні на межі 2013-2014 рр. і отримали назву Революції Гідності. Об’єднуючий чинник українських церков та релігійних організацій. Вияв християнського екуменізму та міжрелігійного порозуміння, які виступили проти влади.
Аннотация к работе
Революція гідності як обєднуючий чинник українських конфесій і специфічний вияв екуменізмуТож свобода совісті та релігії, утверджувані протягом останніх 23 років незалежності України, дали змогу релігійним організаціям вільно розвиватися, виконувати свої основні функції - духовного виховання людини. Таким чином законодавчо закріплена свобода совісті та релігії разом із традиційно сформованим в Україні толерантним відношенням до іновірців стали сприятливими обставинами для релігії та церков. Так само і громадяни України більше довіряли церкві, ніж державній владі чи політикам, бо церкви не були представниками владно-деспотичної машини, а позиціонували себе носіями Божої влади й справедливості, що оберігали правду та утверджували людську гідність. Говорячи про глибинні духовні зміни, які відбуваються в Україні, ними висловлювались думки й про те, що український народ - одна з «клавіатур для Господа Бога», на якій Він щойно зіграв яскраву мелодію (Мирослав Маринович), «фактично революція в Україні відбулася на базових християнських цінностях, а відтак ми показали постмодерній Європі, що ці цінності ще існують і, головне, вони потрібні» (Олексій Скрипник) [1]. На Майдані кожна окрема конфесія, священик, пастир чи мирянин, щиро здійснюючи власну місію у притаманний їм спосіб, були солідарні між собою і з громадянським суспільством цілком (до якого, очевидно, їхнім посередництвом долучився і Бог) у спільній справі поборення зла, торування шляху для добра й розбудови згідного з Божественним задумом майбутнього України.