Виникнення терміну "революція". Біхевіористична (поведінкова), психологічна, структурна та політична теорії революцій. Вплив революцій на українське державотворення. Реалізація політико-правового ідеалу в діяльності суб’єктів державотворчого процесу.
Аннотация к работе
Revolutio - поворот, переворот) - різкий сплеск, бурхливі збурення, період вибухової активності якого-небудь явища, в процесі і результаті якого воно змінює свої якісні, кількісні та структурні ознаки [1]. Революція - ключове поняття теорій розвитку природи, суспільства, людини, пізнання (напр., революція у фізиці, у філософії, в моді, революція науково-технічна, культурна і т.д.), що означає «стрибок», розрив поступовості у змінах, перетворення суті, зміну структури і системного характеру предмета в цілому. Революція, спільно з реформою (незважаючи на досить складні взаємозвязки між ними), являє собою різновид прогресивного, еволюційного в широкому сенсі типу змін, яка протистоїть змінам консервативним, реакційним, регресивним. На відміну від реформи революція є найбільш концентроване, максимально швидке і глибоке оновлення явища, що відкриває йому небувалі до цього можливості самоздійснення, самоіснування. Сам термін «революція» зявився в 1543 році і означав тоді обертальний рух, ходіння по колу.Автор визначає революцію як реакцію на зовнішнє пригнічення вроджених (базових) людських потреб (рефлексів). Сорокін вважає, що безпосередньою передумовою будь-якої революції завжди було збільшення кількості придушених базових інстинктів більшості населення, а також неможливість навіть мінімального їх задоволення. Якщо обидві умови - тиск «низів» і слабкість «верхів» - збігаються, революція стає неминучою. Сорокін робить висновки, що революції не усувають причини придушення інстинктів, навпаки, післяреволюційний хаос посилює труднощі в задоволенні основних, базових потреб. Розрізняють три шляхи загострення почуття невідповідності між належним і отриманим, відчуття несправедливості, яке може обернутися революцією: 1) нереалізованість «пробуджених надій», 2) падіння реальних стандартів життя поряд з колишніми очікуваннями, «революція позбавлених вигод», 3) період процвітання, спільно із зростанням рівня життя, зароджені надії на світле майбутнє несподівано блокуються, причому світлі очікування продовжують рости, а примарні можливості успіху не збуваються, викликаючи «революцію прогресу».Антоновича постання Центральної Ради є не випадковим, оскільки в другій половині ХІХ - ХХ ст. в українській правовій та політичній думці сформувались державницькі погляди щодо майбутнього України (ідея федералізму М. Політико-правові ідеї Французької революції, буржуазних революцій ХІХ ст. були тим помітним чинником, що визначав зміст державницьких концепцій в українських землях кінця ХІХ - початку ХХ століть. Подальший розвиток концепції природного права знайшов своє відображення в ідеї про право людини на достойне існування, реалізацію якого має забезпечити держава, що знаходимо в поглядах В. Соловйова. З розвитком буржуазного права попередня теза «ми інші, ніж вони, бо в нас інша мова, право та віра» набрала вигляду «ми інші за історією, мовою, характером, духом, тому ми вимагаємо нашого права у нашій державі на нашій території». Реалізація ідеалу розглядалось крізь призму конституційної регламентації державно-владних відносин, прав і свобод людини, взаємовідносин особи й держави.
Список литературы
1. В.П. Перевалов, «Новая философская энциклопедия,» Институт Философии Российской Академии Наук, 2007-2010. [З мережі]. Available: http://iph.ras.ru/elib/2559.html. [Дата звернення: 19 грудень 2013].
2. О.В. Радченко, Енциклопедія державного управління, т. 3, Київ: Нац. акад. держ. упр. при Президентові України, 2011, pp. 587-588.
3. Э. Гидденс, «Джеймс Дэвис: почему происходят революции,» POLBU.Ru, 2006. [З мережі]. Available: http://society.polbu.ru/giddens_sociology/ch182_i.html. [Дата звернення: 19 грудень 2013].
4. Т. Скокпол, «Феномен революции в структуралистской перспективе,» Человек. Сообщество. Управление., № 4, pp. 21-38, 2007.
5. T. Charles, From mobilization to revolution, Addison Wesley, 1978.
6. К. Маркс, Буржуазия и революция, Государственное издательство политической литературы, 1957.
7. А.С. Захарчук, Державотворення та правотворення доби Української Центральної Ради, "Право", 2008.
8. П. Сорокин, Социология революции, Москва: Российская политическая энциклопедия, 2004.