Аналіз місця античної теми у концепції творчості українських неокласиків, російських акмеїстів і польських скамандритів. Дослідження героїв античної міфології, літератури, історії і їх вплив на формування неокласицистського світогляду та естетики.
Аннотация к работе
Міністерство освіти і науки України Тернопільський державний педагогічний університет імені Володимира ГнатюкаРоботу виконано на кафедрі теорії літератури та порівняльного літературознавства Волинського державного університету імені Лесі Українки Міністерства освіти і науки України. Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор Моклиця Марія Василівна кафедра теорії літератури та порівняльного літературознавства Волинського державного університету імені Лесі Українки, завідувач. Захист відбудеться "20" вересня 2001 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 58.053.02 по захисту кандидатських дисертацій у Тернопільському державному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка (46027, м. Із дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка (46027, м. Концепція, яка формується в результаті осмислення неокласиками, акмеїстами та скамандритами античності, є неокласицистською, тобто містить у собі дискурс класицизму, але водночас є органічною часткою модерністських рухів епохи.Проте для детального дослідження це завеликий обєкт, тому ми вирішили зупинитися на порівняльному аналізі творчості поетів трьох обєднань, які, на нашу думку, теж зявились на основі класицистського дискурсу: окрім неокласиків, це російські акмеїсти і польські скамандрити. Антична тема привертає увагу в творчості майже всіх митців, які належали до названих обєднань. Досліджуючи античну тему у творчості неокласиків, акмеїстів і скамандритів, ми маємо намір окреслити концепцію творчості, яка лягла в основу діяльності цих трьох угруповань, а саме - концепції неокласицизму. Незважаючи на те, що антична тема посідає вагоме місце в українській літературі як давньої, так і ХХ століття, досліджень цієї теми в українському літературознавстві небагато, та й більшість з них зявилася протягом останнього десятиліття. Мета дослідження - виявити типологічну спільність між трьома угрупованнями - неокласиками, акмеїстами і скамандритами на основі дослідження античної теми у творчості представників цих угруповань.У першому розділі - "Античність у концепції творчості неокласиків" (підрозділи: "Неокласики в аспекті історії їх вивчення", "Античність у концепції творчості М. Формування неокласицизму і полеміка з символізмом", "Античні образи чоловіків у творчості неокласиків", "Античні жіночі образи у творчості неокласиків", "Античні образи і концепція людини в творчості неокласиків") - оглядається стан дослідження творчості неокласиків вітчизняними та зарубіжними літературознавцями, аналізується рецепція неокласиками М. Зеров часто подавав у своїх поезіях портрети поетів, митців і філософів різних часів, починаючи античністю. Саме цю якість, так чи інакше, осмислюють митці всіх епох, вводячи цей образ у свої твори (згадаємо хоча б "Кентавра" Д. Відомо, що митці всіх часів, формулюючи концепцію творчості, завжди починали з маніфестації двох знакових рядів: митців, які відштовхувались, і митців, які утверджувались як зразкові.Античність посідає важливе місце в творчості українських неокласиків. Тувім) формують власну концепцію творчості і неокласицистську естетику, використовуючи античну тематику в художніх творах і літературно-критичних статтях. Проаналізувавши античну тему та її місце і роль у концепції творчості трьох угруповань в національних літературах 10-20-х років ХХ століття, маємо підстави вважати їх типологічним явищем епохи модернізму. Розглянувши образи античної міфології, літератури в творчості представників трьох обєднань, ми окреслили послідовну і завершену концепцію творчості. Античні поети (Гомер, Овідій, Вергілій, Горацій, Катулл) стають уособленням ідеального митця, а їхні твори - зразками довершеного мистецтва, на яке повинен орієнтуватися сучасний поет.