Аналіз творчого спадку Б.-І. Антонича, генезис суспільних моделей у діахронічному аспекті. Дослідження читацького сприйняття творчості письменника у синхронічному зрізі, відстеження впливу рецептивного чинника на формування концепцій історії літератури.
Аннотация к работе
Харківський національний університет імені В.Н. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук Роботу виконано в Рівненському державному гуманітарному університеті Міністерства освіти і науки України. Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор Поліщук Ярослав Олексійович, Рівненський державний гуманітарний університет, професор кафедри української літератури. Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, доцент Просалова Віра Андріївна, Донецький національний університет, професор кафедри історії української літератури та фольклористики;У такій системі інтерпретації письменства з дослідницької уваги випадає категорія читача - адресата літературної діяльності. Проблема взаємодії читача і тексту (автора) в площині української літератури залишається стратегічною через величезну прірву між цими двома категоріями. Показовою у цьому плані є саме внутрішня криза: відсутність діалогу між обєктом (текст) і субєктом (читач) впливала на руйнування естетичного коду, що витіснявся суспільними чинниками. Розгляд цього питання із сучасних позицій дозволить дослідити категорію реципієнта в контексті зміни інтерпретаційних моделей в діахронічному розрізі, а також зясувати співмірність існування парадигми “читач-текст” в українській літературі на прикладі творчості Богдана-Ігоря Антонича. Актуальність теми зумовлена і перспективами методології рецептивної естетики, що в сучасних умовах може слугувати альтернативою для постання постмодерної історії літератури.Антонича зазвичай відбувалося через призму неоднозначності та суперечності розвитку мистецького процесу в Галичині, що формувався під впливом загальної політизації суспільства та концептуальних засад ідеологічно заангажованих періодичних видань, які визначали нові підходи до літератури та естетичні принципи, виходячи із власних настанов. Українська „держава у державі” 30-х років ХХ віку була позбавлена реальних можливостей та засобів впливати на громадську свідомість українства Галичини, тому культурна сфера, вкотре вже в українській історії, змушена була здійснювати стратегічну функцію національно-духовного відродження українців. Представники журналу „Дзвони”, що був виразником засад католицького напряму та в літературних питаннях вимагав, щоб естетичні принципи не виходили за рамки християнських догм, створили рецептивну модель, яка ґрунтувалася на етичному аспекті сприйняття творчості Б.-І. Антонича. Дисертант вважає, що, попри всі моменти неоднозначності та поверховості у сприйнятті, галицьким критикам вдалося сформулювати основні рецептивні формули у загальній практиці конкретизації творчості Б.-І. У соцреалістичному каноні перебували лише митці, які довели своєю творчістю лояльність до тоталітарного режиму та сповідували комуністичні ідеали у мистецтві.