Опис хірургічного лікування хворих на рак нирки, застосування в післяопераційному періоді променевої, імунохіміотерапії, аутовакцинації, екстракорпоральної детоксикації та ендолімфатичної імунотерапії. Значення індивідуального підходу до стану хворих.
Аннотация к работе
Державна установа „ІНСТИТУТ УРОЛОГІЇ АКАДЕМІЇ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ” АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук РЕТРОСПЕКТИВНА ОЦІНКА КОМБІНОВАНИХ МЕТОДІВ ЛІКУВАННЯ МІСЦЕВОПОШИРЕНОГО ТА ГЕНЕРАЛІЗОВАНОГО РАКУ НИРКИ Робота виконана в Державній установі „Інститут урології АМН України”, м.В достатній мірі це стосується онкоурологічної нозології, де рак нирки за поширеністю займає третє місце [Возианов А.Ф., Романенко А.М., Сайдакова Н.А., 2002; Пертия А.Р., Манагадзе Л.Г., 2006 ]. Слід наголосити, що за останні три роки (2004-2006) в Україні найбільш інтенсивним було зростання вперше виявлених хворих на рак нирки (4,2 % проти 2,8 % при раку передміхурової залози та стабілізації ситуації при раку сечового міхура). Проблема привертає до себе увагу не тільки зростанням рівня захворюваності, що особливо актуально для України, якщо брати до уваги в тому числі вплив забруднення радіонуклідами її території внаслідок Чорнобильської катастрофи [Возіанов О.Ф., Сайдакова Н.О., Павлова Л.П., Непомнящий В.М., 2000; Возіанов О.Ф., Пасєчніков С.П., Сайдакова Н.О., 2006]. Робота виконувалась відповідно до плану НДР Державної установи „Інститут урології Академії медичних наук України” і є фрагментом планової науково-дослідної роботи “Методи комплексної біотерапії раку нирки на підставі визначення чутливості пухлини до гормонів та вакцинотерапії” , № державної реєстрації 0103U003301. Покращити якість надання спеціалізованої допомоги хворим на рак нирки з місцевопоширеними та метастатичними його формами на підставі вивчення віддалених її результатів за допомогою науково обґрунтованої концептуальної моделі раціонального вибору діагностики, лікування та диспансеризації.Обєктом поглибленого вивчення були результати обстеження, лікування та диспансерного спостереження 234 хворих на рак нирки в III (114 осіб) та IV (120 осіб) стадіях захворювання. Це склало суцільну вибірку із 586 хворих на рак нирки, що перебували на лікуванні в Миколаївській клінічній лікарні № 3 протягом 1995 - 2004 років. Основними критеріями оцінки результатів служили наступні показники: частота рецидивів і термін їх розвитку, летальність, динаміка тривалості життя по роках спостереження (три роки) та питома вага хворих, що прожили більше трьох років, із загальної кількості відібраних для вивчення. За видом допомоги хворі (234) були розподілені на наступні шість груп: 63 хворих (26,9 %) отримали тільки хірургічне лікування; комплексне лікування з променевою терапією в післяопераційному періоді - 23 (9,8 %), з імунохіміотерапією - 51 (21,8 %), з ауто вакцинацією - 28 (12,0 %), з екстракорпоральною детоксикацією - 18 (7,8 %); виключно симптоматичну терапію при активному спостереженні - 51 хворий (21,8 %). Виходячи з провідного хірургічного методу лікування хворих на рак нирки, здійснено детальний аналіз доступів при його виконанні в аспекті впливу їх на результат.У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі - покращення якості надання спеціалізованої допомоги хворим на місцевопоширені та метастатичні форми раку нирки за допомогою раціонального вибору адекватного виду та методу лікування, індивідуалізованої тактики диспансерного спостереження. Зменшення тривалості життя та частота прогресування пухлини у хворих на рак нирки в III та IV стадіях залежить від збільшення категорії пухлини (зі 100 % при Т1 до 75±3,2 % при Т2 до 71±3,3 % при Т3 до 67±3,4 % при Т4 та 0 % при Т1 до 5,5±1,6 % при Т2 до 7,8±1,2 % при Т3 до 10,4±2,2 % при Т4 відповідно), поширеності метастазів (від 23,5±5,9 % до 94,4±5,4 % по групам), наявності первинно-множинних злоякісних новоутворень (від 3,6±1,8 % до 16,7±8,7 % по групам спостереження); при цьому на результати лікування вибір доступу оперативного втручання вірогідно не впливає. Частота розвитку рецидивів у хворих на рак нирки в III та IV стадіях вірогідно залежить від поширеності метастазів та наявності первинно-множинних пухлин; найбільшою (10,7 % та 22,2 %) вона була в групах, де хірургічне лікування поєднувалось із детоксикацією та застосуванням аутовакцини і перша ознака мала місце у 94,4 % та 64,3 % випадків, а друга досягала 16,7 % відповідно. Летальність хворих з місцевопоширеними та метастатичними формами раку нирки залежить від виду та методів їх лікування: найбільшою вона є у всіх в перший рік після лікування і коливається від 7,1 % у разі застосування ауто вакцинації після операції до 29,4 % - при активному нагляді, в наступні два роки, за винятком, коли в після операційному періоді використовували променеву терапію, показник вірогідно зменшується після чого зростає в групах, яким виконувалось тільки хірургічне втручання та поєднання його з променевою та імунохіміотерапією (6,5±3,1 %, 69,6±9,6 %, 4,9±3,0 % відповідно).