Мінерально-сировинний, водний, лісовий, рекреаційний, земельний та агрокліматичний потенціал України. Проблеми ресурсозбереження в галузі металургійного і паливно-енергетичного комплексу. Перспективи раціонального використання природних ресурсів.
Аннотация к работе
Проблеми ресурсозбереження в Україні 2.1 Проблеми металургійного комплексу 2.2 Проблеми паливно-енергетичного комплексуПід мінеральними ресурсами розуміють сукупність різних видів корисних копалин, які можуть бути використані за сучасного рівня розвитку продуктивних сил. За характером використання мінеральні ресурси поділяються на групи: паливно-енергетичні, рудні й нерудні. На їх базі розвиваються такі важливі галузі промислового виробництва, як чорна і кольорова металургія, електроенергетика, машинобудування, хімічна промисловість та ін. Потенціал мінерально-сировинних ресурсів формують промислові запаси паливно-енергетичних ресурсів, металічних, нерудної сировини для чорної металургії, гірничохімічної сировини, будівельних матеріалів. В структурі паливних ресурсів України домінує камяне і буре вугілля.Земельні ресурси виступають територіальною базою розміщення народногосподарських обєктів, системи розселення населення, а також основним засобом виробництва (в першу чергу сільського і лісового господарства). Всі землі України незалежно від їх цільового призначення, господарського використання і особливостей правового режиму відносяться до земельних ресурсів і складають єдиний земельний фонд держави. Рівень, тривалість використання родючості та продуктивність ґрунтів залежать від їх властивостей, клімату, соціально-економічних умов господарювання, розвитку науки і техніки. Беручи до уваги потреби сільськогосподарських культур у теплі й опадах та агрокліматичне районування території України, можна зробити висновок, що в північно-західних районах можуть дозрівати найвимогливіші до тепла ярі культури (ячмінь, овес), озима пшениця, а на південному заході та південному сході - вимогливіші до тепла (кукурудза і соняшник).Так, у Донецькій, Запорізькій, Дніпропетровській, Миколаївській, Одеській і Херсонській областях на 1 км? території припадає від 5-10 до 40 тис. м? води на рік, а на одного жителя - від 130 до 400 м?. Україна має великі запаси підземних вод, які здебільшого використовуються для водопостачання і зрошення. Використання водних ресурсів поділяється на: водоспоживання, тобто відведення води від джерела з наступним застосуванням у технологічних процесах (промисловість, сільське господарство зі зрошенням, комунальне господарство та ін.); водокористування, здійснюване безпосередньо в межах водного джерела без прямих витрат цього ресурсу (гідроенергетика, водний транспорт, рибне господарство, туризм). Україна належить до країн з невисокою забезпеченістю лісом. Безвідходна технологія являє собою такий метод виробництва продукції (процес, підприємство, група підприємств), при якому вся сировина і енергія використовуються найбільш раціонально і комплексно у циклі: “сировинні ресурси - виробництво - споживання - вторинні ресурси” і впливи на навколишнє середовище не порушують його нормальний стан.В результаті вищеописаного можна сказати що, безумовно, раціональне використовування природно - ресурсного потенціалу і своєчасне його відновлювання, використання нових, екологічних та ресурсозберігаючих технологій, підтримки виробництва державою, національної свідомості кожного громаднина, який думає і дбає за майбутнє своєї країни все це є - позитивними факторами ресурсозбереження, що впливають на підвищення рівня виробництва в Україні. На сьогодні в Україні в основному сформовано правову базу природокористування. Вона виходить з визнання вартості та ціни різного роду природних ресурсів, регулює платність природокористування на основі рентних відносин. Але існуюча правова база, що регулює природокористування потребує подальшого удосконалення. Тут можна визначити основні напрямки державної стратегії раціонального природокористування: · постійний контроль за дотриманням надрокористувачами проектів розробки та технологічних схем при розробці родовищ корисних копалин;Відпуск електроенергії, виробленої ТЕЦ загального користування, тис.КВТ-год 304,7 309,3 - - - - Відпуск електроенергії, виробленої ТЕЦ-блокстанціями, тис.КВТ-год. Відпуск електроенергії, виробленої тепловими електростанціями загального користування, крім ТЕЦ, тис.КВТ-год. Відпуск електроенергії, виробленої тепловими електростанціями, не підєднаними до енергосистеми, крім ТЕЦ, тис.КВТ-год. Кількість випадків Лісова площа, пройдена пожежами, га Згоріло і пошкоджено лісу на пні та лісової продукції, м? Заподіяні збитки (у фактичних цінах), тис.
План
Зміст
Вступна частина
1. Природно-ресурсний потенціал України та її регіонів
1.1 Характеристика потенціалу мінерально-сировинних ресурсів
1.2 Характеристика земельного та агрокліматичного потенціалу
Вывод
В результаті вищеописаного можна сказати що, безумовно, раціональне використовування природно - ресурсного потенціалу і своєчасне його відновлювання, використання нових, екологічних та ресурсозберігаючих технологій, підтримки виробництва державою, національної свідомості кожного громаднина, який думає і дбає за майбутнє своєї країни все це є - позитивними факторами ресурсозбереження, що впливають на підвищення рівня виробництва в Україні.
На сьогодні в Україні в основному сформовано правову базу природокористування. Вона виходить з визнання вартості та ціни різного роду природних ресурсів, регулює платність природокористування на основі рентних відносин. Але існуюча правова база, що регулює природокористування потребує подальшого удосконалення. Не менш важливими є суворе дотримання чинного законодавства в цій сфері.
Основна задача на сьогодні - це питання комплексного та ефективного використання ресурсів в народному господарстві та збереження їх для наступних поколінь. Тут можна визначити основні напрямки державної стратегії раціонального природокористування: · постійний контроль за дотриманням надрокористувачами проектів розробки та технологічних схем при розробці родовищ корисних копалин;
· розвиток заповідної справи та збереження біорізноманіття, розширення існуючих і створення нових природно-заповідних обєктів;
· державне фінансування діяльності по лімітування, розміщенню та знешкодженню відходів;
· запобігання забруднення річок, озер, водосховищ, та ін. гідрологічних обєктів і підтримка їх сприятливого гідрологічного стану;
· втілення сучасних технологій ведення лісового господарства та лісоексплуатації, відтворення корінних деревостанів і корінних фауністичних комплексів;
· впровадження еколого-економічних важелів раціонального використання природних ресурсів та формування екологічних фондів для фінансування природоохоронної діяльності;
Якщо оцінювати природно ресурсний потенціал з економічної точки зору, йому немає ціни, те що він в собі має - безцінне ! Економічний розвиток нашої країни неможливий без раціонального використовування природних ресурсів, без розкриття дійсного великого потенціалу природи.
Треба с любовю ставитись до того що нас оточує, не забувати що ми частина природи. Якщо ми захистимо природу то й вона захистить нас, дасть нам тепло, дах над головою, хліба на столі, добру погоду, відпочинок на своєму лоні, затишок та спокій, добру надію на завтрашній день. Отож давайте використовувати природу на добрі справи і не кривдити її.
Список литературы
Вступна частина
Ресурсозбереження - це прогресивний напрям використання природно-ресурсного потенціалу, що забезпечує економію природних ресурсів та зростання виробництва продукції при тій самій кількості використаної сировини, палива, основних і допоміжних матеріалів. Основні стратегічні напрями ресурсозбереження можуть бути зведені до таких: комплексне використання мінерально-сировинних і паливних ресурсів; впровадження ресурсозберігаючої техніки і технології; широке використання в галузях переробної промисловості вторинної сировини; стабілізація земельного фонду, відновлення родючості землі, рекультивація відпрацьованих карєрів тощо; ефективне регулювання лісокористування, підтримання продуктивності лісів, активне лісовідновлення; збереження рекреаційних ресурсів при розміщенні нових промислових обєктів.
Одним з вагомих компонентів ресурсозбереження є вторинний ресурсний потенціал. Навіть за кризових умов господарювання щорічно утворюється близько 600-700млн.т відходів з номенклатурою більше ніж 50 найменувань, в структурі яких переважає виробнича, паливно-енергетична, металургійна, хімічна промисловість[9, с.48]. У перспективі передбачається формування ефективного механізму вторинного ресурсоспоживання і залучення у цю сферу іноземних інвестицій. Зокрема, значного розвитку набуде вторинна металургія. Особлива увага приділяється розширенню напрямів використання макулатури, полімерної вторинної сировини, деревини, створюватимуться потужності по переробці картонної, скляної, металевої та пластикової тари і упаковки.
Важливим пріоритетом є підвищення ефективності енергозбереження у звязку з тим, що Україна належить до енергодефіцитних країн і за рахунок власних джерел задовольняє свої потреби в паливно-енергетичних ресурсах менш ніж на 50%. Відповідно до Комплексної державної програми з енергозбереження на період 2010 року передбачається: запровадити заходи, спрямовані на скорочення енерговитрат у виробництві енергомісткої продукції й здійснення комплексного фінансово-економічного та енергетичного аудиту найбільш енергоємних виробництв і закриття на цій підставі збиткових підприємств провести реконструкцію та технічне переозброєння ТЕЦ промислових підприємств; впровадити економічний механізм заінтересованості в економії паливно-енергетичних ресурсів, нових енергозберігаючих мало витратних технологій; запровадити на енергоємних підприємствах автоматизовану систему обліку та управління витрат енергоносіїв; залучити до паливно-енергетичного балансу країни відновлювальні та нетрадиційні джерела енергії.
В цілому комплексний розвиток усіх напрямів ресурсозбереження дасть змогу сформувати нову ідеологію господарювання, що базується на економному використанні наявної ресурсної бази, оптимальному співвідношенні первинних і вторинних ресурсів та маловідходному виробничому циклі.1. Державний комітет статистики України „Статистичний щорічник України за 2006 рік” (Видавництво „Консультант” 2007р.) за редакцією О.Г.Осауленко.
2. „Розміщення продуктивних сил” В.В.Ковалевський, О.Л.Михайлюк, В.Ф.Семенов, К. 2004р.
3. „Розміщення продуктивних сил України” Є.П.Качан, М.С.Пушкар, М.О.Ковтанюк, К.: 2004р.
4. «Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка” М.А.Хвесик, Л.М.Горбач, П.П.Пастушенко, К.: 2005р.