Ресурсний потенціал України - Реферат

Природно-ресурсний потенціал - це міра потенційної можливості будь-якої природної системи (або території) задовольняти різні потреби суспільства; сукупність природних ресурсів і природних умов у певних географічних межах, які забезпечують задоволення потреб суспільства. Природно-ресурсний потенціал використовують для діагностики екологічного стану територій, а учені Н. Ф. Руденко трактують його як сукупну продуктивність природних ресурсів і умов системи комплексу задоволеннями потреби суспільства (екологічні, соціально-економічні, естетичні, рекреаційні, культурологічні). Про природно-ресурсний потенціал судять передусім за ступенем різноманітності природних умов, набором кількісного і якісного складу і доступністю природних ресурсів, ступенем відповідності показників якості довкілля прийнятим нормам і стандартам. Зазвичай природно-ресурсний потенціал кількісно характеризують як суму величин основних видів природних ресурсів.Природно-ресурсний потенціал (ПРП) розглядається як сукупність усіх природних можливостей, засобів, запасів, джерел, що використовуються (або можуть використовуватись) при даному рівні розвитку продуктивних сил для досягнення певної мети. Природно-ресурсний потенціал - це важливий фактор розміщення продуктивних сил, який включає природні ресурси й умови (тіла та сили у природі, що за певного рівня розвитку продуктивних сил можуть бути використані для задоволення потреб людського суспільства). До складу ПРП входять природні умови і ресурси. Природні ресурси, на відміну від природних умов, беруть безпосередню участь у матеріальному виробництві й невиробничій діяльності. Мінц визначає природні умови як тіла і сили природи, що при певному рівні розвитку продуктивних сил суттєві для життя й діяльності людського суспільства, а природні ресурси - як тіла і сили природи, що на певному рівні розвитку продуктивних сил можуть використовуватись для задоволення потреб людського суспільства у формі безпосередньої участі в матеріальній діяльності.Мінеральні ресурси (корисні копалини) України мають різний ступінь розвіданості та вивченості і відповідно до цього поділяються на категорії А, В, С1, С2.: А - детально розвідані та вивчені; За народногосподарським значенням запаси корисних копалин поділяються на дві групи: - балансові - це ті запаси, використання яких економічно вигідне в даний час і які задовольняють промислові вимоги як за якістю сировини, так і за гірничотехнічними умовами експлуатації; При такому підході всі корисні копалини поділяються на три основні групи: паливні, рудні і нерудні. У цілому значні запаси паливних ресурсів в Україні характеризуються різким переважанням у їх структурі твердих видів палива: камяного вугілля, горючих сланців і торфу та дефіцитом рідких і газоподібних вуглеводнів. Як ресурси низькосортного палива або сировини для виробництва нафтопродуктів можуть розглядатися величезні запаси менілітових горючих сланців, розташовані у Карпатах, а також горючі сланці Болтиського родовища на межі Черкаської та Кіровоградської областей.Загальний земельний фонд України становить близько 603,6 тис. км2, з яких 71,2% становлять сільськогосподарські землі, головним чином сільськогосподарські угіддя, якими зайнято майже 70% території України (у тому числі: рілля - 55,1%, багаторічні насадження - 1,7%, сіножаті і пасовища - 12,5%). Майже 4% території України вкрито водою, 1,5% зайнято болотами. Інші землі (яри, піски, зсуви, радіоактивно забруднені території тощо) займають 4,1% загальної площі України. Структура сільськогосподарських угідь значно впливає на регіональні особливості розміщення сировинної бази агропромислового комплексу. На орні землі (ріллю) у структурі сільськогосподарських угідь припадає близько 76%, що свідчить про високу розораність території України.Температурний режим повітря і ґрунту в поєднанні з кількістю атмосферних опадів і запасами вологи в ґрунті формують агрокліматичні ресурси. Річні суми температур рівнинної частини країни з середньодобовими понад 10°С становлять 2100-3600°С і достатні для визрівання основних сільськогосподарських культур. У зоні лісостепу коефіцієнт зволоження дорівнює 1, але у результаті неоднорідності рельєфу тут посилено розвивається водна ерозія грунтів, з якою теж необхідно боротися, щоб зберегти їх родючість.Під терміном “водні ресурси” розуміють усі води даної території (поверхневі - річки, озера, водосховища, ставки і підземні), придатні для господарського використання. Забезпечення одного жителя країни водою місцевого стоку становить 1000 м3, що у 18 разів менше, ніж у Росії. З 210 км3 річкового стоку найбільше (в середньому) припадає на Дунай - 123 км3, Дніпро - 53 км3, Дністер - 9 км3, Тису - 6 км3, Сіверський Донець - 5 км3 і Південний Буг - 3 км3. Три тисячі озер України акумулюють у собі 11 км3 води. Ставки становлять найчисленнішу групу (близько 28 тис., обємом більше 3 км3) штучних водойм, які здавна споруджувалися на малих річках, у балках та ярах.

План

Вступ

1. Сутність та структура природно-ресурсного потенціалу

2. Мінеральні ресурси України

3. Земельні ресурси

4. Агрокліматичні ресурси

5. Водні ресурси

6. Біологічні, зокрема, лісові ресурси

7. Рекреаційні ресурси

8. Раціональне використання природних ресурсів

9. Основні негативні наслідки впливу людини на навколишнє середовище

10. Соціально-економічний потенціал України

Висновок

Список використаної літератури