Принципи та науково-методичні підходи до оцінювання ресурсного забезпечення інноваційної діяльності. Комплексне оцінювання результатів ресурсного забезпечення машинобудівних підприємств на основі імплементації ресурсної моделі створення вартості.
Аннотация к работе
Національний технічний університет України Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наукЗапорукою розвязання проблем активізації інноваційної діяльності машинобудівних підприємств є наукове обґрунтування і розроблення питань здатності субєктів господарювання до інноваційної діяльності, наявності у них необхідних передумов, що відповідають цілям та завданням ресурсного забезпечення. Науковий інтерес до проблемних питань управління ресурсним забезпеченням інноваційної діяльності промислових підприємств визначає необхідність дослідження напрацьованих теоретичних розробок. Традиційно в наукових дослідженнях переважають проблемні аспекти інноваційного розвитку на рівні національної та регіональної економіки, а теоретичним, методичним і прикладним питанням ресурсного забезпечення інноваційної діяльності промислових підприємств не приділяється достатньої уваги. Дисертація виконувалась відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри міжнародної економіки Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» і є частиною конкурсної державної бюджетної теми «Теоретико-методологічні основи управління підприємствами високотехнологічних сфер діяльності» (№ державної реєстрації 0108U001483), у рамках якої автором запропоновано рекомендації щодо управління ресурсним забезпеченням інноваційної діяльності та проведено аналіз діяльності промислових підприємств України. Зокрема, у процесі дослідження ресурсного забезпечення інноваційної діяльності використано методи наукової абстракції, аналізу, порівняння та класифікації, синтезу, аналогій, індукції та дедукції; статистичні та експертні методи при визначенні особливостей інноваційного розвитку машинобудівних підприємств; методи побудови багатофакторних моделей, метод VRIO-аналізу та інструментарій діагностики фінансового стану для оцінювання ресурсних факторів інноваційного розвитку машинобудівних підприємств.«Теоретико-методичні засади ресурсного забезпечення інноваційної діяльності підприємств» узагальнено й систематизовано концептуальні положення ресурсного забезпечення інноваційної діяльності підприємства, дана сутнісна характеристика ресурсів і процесів забезпечення діяльності інноваційно-активних субєктів господарювання. На основі проведеного дослідження встановлено, що ресурсне забезпечення інноваційної діяльності можна подати у вигляді послідовності процесів перетворення ресурсів на інновації та усвідомлення останніх як ресурсу. Початковий цикл «РІР» (ресурс - інновація - ресурс) вимагає залучення ресурсів ззовні. Якщо матеріальний продукт-інновація реалізовується на ринку, то знання як результат інноваційної діяльності, будучи усвідомленим, стає внутрішнім ресурсом подальшого інноваційного розвитку підприємства, що ілюструє наступний цикл «ІРІ» (інновація - ресурс - інновація). Процес задоволення потреби в ресурсах відбувається «знизу - доверху»: формується відповідний капітал, потім - забезпечення матеріалізованими ресурсами, у т.ч. персоналом, який, у свою чергу, задовольняє потреби субєкта інноваційної діяльності у ресурсі «знання».Дослідження теоретичних, методичних та практичних аспектів проблематики ресурсного забезпечення інноваційної діяльності підприємств дало можливість зробити такі наукові висновки. Ресурсне забезпечення інноваційної діяльності пропонується розглядати як послідовність процесів перетворення ресурсів на інновації та усвідомлення останніх як ресурсу. Логічним видається послідовне чергування «РІР» та «ІРІ», тобто циклів у процесі продукування інновацій, а це означає, що «ресурсний» та «ринковий» підходи мають застосовуватися комплексно як теоретико-методична база при побудові ефективного ресурсного забезпечення інноваційної діяльності підприємства. В основу ресурсного забезпечення інноваційної діяльності доцільно покласти принципи мінімізації, оптимізації та максимізації, причому кожен з них є дієвим щодо ресурсів у конкретній формі. З метою відображення сенсу ресурсного забезпечення в роботі запропоновано розглядати його крізь призму комплексу заходів, що здійснюються з/над ресурсами у процесах інноваційної діяльності.