Траєкторія ідеї покоління в культурному ландшафті. Поколінневий дискурс в соціально-гуманітарній царині. Вплив темпоральних уявлень, властивих конкретним культурам, на конфігурацію ідеї, випрацювану в них. Перспективи подальших досліджень проблеми.
Аннотация к работе
АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наукБез її включення до комплексу смислів, що визначають людське буття, розгляд перспектив людини, цивілізації й культури перетворюється або на формалізовану схему, або на метафізичний конструкт, нездатний дати відповідь на виклики сьогодення, а також на теоретичні проблеми, повязані із посиленням культурної й соціальної динаміки сучасного етапу антропосоціоґенези. Репрезентація ідеї покоління в соціокультурних контекстах є тим тематичним полем, розробка проблем якого надасть змогу подолати стереотипи та ілюзії щодо прискореного духовного оновлення українського соціуму, сприятиме розробці та ствердженню прагматичної політики в культурі й освіті. Оскільки покоління - значущий феномен культури, генетично повязаний зі стрижневими культурними концептами: Часу, Роду, Памяті тощо, існує потреба в його культурфілософському осмисленні. Ідея єдності поколінь залучається до підґрунтя національної ідеї: національна ідентичність осягається через культурну спадкоємність в межах національної спільноти як псевдороду. В означеному напрямі опрацьовувалася проблематика ритму зміни поколінь, обрахування хронологічної «дистанції» між поколіннями, терміну активної діяльності одного покоління тощо.У розділі 1 «ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ» визначено траєкторії руху ідеї покоління в культурному ландшафті, проведено етимологічний, логіко-семантичний і концептуальний аналіз дефініцій покоління в гуманітарному дискурсі, виявлено його основні імплікації та конотації, смислові зони, котрі «зчіплюються» з поколінневою проблематикою, обґрунтовано теоретичні і методологічні засади дослідження, розроблено авторську культурно-антропологічну концепцію покоління. Теорії конфлікту поколінь розглядають відносини між поколіннями як одвічно конфліктні. У розділі 2 «РЕПРЕЗЕНТАЦІЯ ПОКОЛІННЯ В ЕКСТЕМПОРАЛЬНИХ КУЛЬТУРАХ» розглянуто зародження ідеї покоління в архаїчній моделі світобудови, специфіку представленості ідеї покоління в балійській культурі, яка вибудовує статусні ієрархії за поколінневою ознакою, та конфігурацію ідей часу й покоління в християнській культурі, яка постає водночас позаісторичною та історичною. У підрозділі 2.2 «Покоління як маркер культурного статусу в примітивних культурах (на прикладі балійської)» досліджується звязок між способом, у який балійці сприймають себе та інших, та способом, у який вони переживають час, через антропологічний аналіз цієї культури, ґрунтований на етнографічному матеріалі. У підрозділі 3.1 «Покоління як депатризоване братерство: модерністська трактовка покоління» обґрунтовується, що з Великої Французької революції розпочалася не лише доба модерну в європейській історії, але й поколінневий дискурс, оскільки саме революція наповнила покоління історичним змістом, перевела це поняття з генеалогічно-родового до соціально-історичного реєстру.