Провідні напрямки дослідження проблематики часу, що склались в соціології на сьогодні. Характеристика часу як ресурсу і як соціального смислоутворюючого чинника. Основні способи використання цієї формальної категорії в розгорнутому соціологічному аналізі.
Аннотация к работе
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наукЧас - це, з однієї сторони, вагома філософська категорія, що повноправно займає місце в одній з найбільш суперечливих парі категорій - „буття і час”; з іншої - соціологічна, що застосовують в дослідженнях різноманітних соціальних процесів. Спроби співставити і порівняти різні тлумачення часу (що пропонують фізики і біологи, геологи і екологи, психологи і логіки, філософи і соціологи, лінгвісти і мистецтвознавці) були як у зарубіжній, так й у вітчизняній науці. Останнє створює необхідність формування нового підходу до формування узагальненого знання з тематики репрезентації часу в соціології, загалом, та визначення „соціального часу”, зокрема. Загалом, серйозно проблематикою репрезентації часу в соціології почали займатися вже з початку XX сторіччя. У дисертаційному дослідженні отримано результати, що мають такі ознаки наукової новизни: - було уточнено уявлення щодо провідних напрямків соціологічного дослідження проблематики часу, бо здобувачем звернуто увагу на те, що одні дослідники розглядають різноманітні способи роздумів про час в соціальних термінах, інші насамперед звертають увагу на соціальні ритми, нерівномірність часу і соціальне структурування часу; а тому значний розвиток отримали дослідження бюджетів часу, особливо в країнах Східної Європи, Радянському Союзі; де активно запроваджували так зване соціальне планування розвитку соціальних спільнот різного масштабу, сформовано особливі напрямки соціології, повязані з соціальним часом: соціологія дозвілля, соціологія вільного часу, зафіксовано спірне та неоднозначне обговорення визначення предметної області історичної соціології;Перший розділ - “Теоретичні засади дослідження соціального часу” - присвячено розгляду теоретико-методологічних засад дослідження соціально часу у соціально-філософській науці, загалом, та в соціології, зокрема. Зокрема, останні звернули увагу на те, що час можна осягнути саме через його соціальний характер, його синхронність, що забезпечує нормативну регуляцію соціального життя, а отже впливає на все суспільство загалом. Він стверджує, що час є соціальним, що час не існує поза людським життям. Серед основних напрямків дослідження проблематики часу, що склались в соціології на сьогодні, було розглянуто: аналіз часу як формальної соціологічної категорії; при цьому одні дослідники розглядають різноманітні способи роздумів про час в соціальних термінах, інші насамперед звертають увагу на соціальні ритми, нерівномірність часу і соціальне структурування часу; значний розвиток отримали дослідження бюджетів часу, особливо в країнах Східної Європи, Радянському Союзі; сформувались особливі напрямки соціології, повязані з соціальним часом: соціологія дозвілля, соціологія вільного часу, відбувається спірне та неоднозначне обговорення визначення предметної області історичної соціології (соціології історії); зявляються праці з приводу реорганізації робочого часу та дослідження змін у співвідношенні витраченого часу на роботу, освіту, сімю та дозвілля; у звязку з цим, досліджуються зміни сучасних стилів життя У другому розділі “Концептуальні положення становлення і розвитку історичної соціології як класична спроба концептуалізувати час” здійснено аналіз основних положень становлення і розвитку західної „історичної соціології”; “історичної соціології” в СРСР, в сучасних Росії та Україні на прикладі аналізу публікацій з даної проблематики радянських, російських і українських соціологів та істориків;.Через неадекватний стан репрезентації часу в соціології, слабкість теоретичної рефлексії часу в системі соціологічного знання, а головне - остаточної та переконливої генералізації у вигляді спеціальної соціологічної теорії, як висновки дисертації запропоновано наступні положення: Уточнено провідні напрямки дослідження проблематики часу, що склались в соціології на сьогодні: аналіз часу як формальної соціологічної категорії; при цьому одні дослідники розглядають різноманітні способи роздумів про час в соціальних термінах, інші насамперед звертають увагу на соціальні ритми, нерівномірність часу і соціальне структурування часу; значний розвиток отримали дослідження бюджетів часу, особливо в країнах Східної Європи, Радянському Союзі; сформувались особливі напрямки соціології, повязані з соціальним часом: соціологія дозвілля, соціологія вільного часу, відбувається спірне та неоднозначне обговорення визначення предметної області історичної соціології; зявляються праці з приводу реорганізації робочого часу та дослідження змін у співвідношенні витраченого часу на роботу, освіту, сімю та дозвілля; у звязку з цим, досліджуються зміни сучасних стилів життя. Наведено основні способи використання часу в соціологічному аналізі: час як соціальний фактор для пояснення структури і процесу; час як каузальний звязок між елементами в соціальній теорії; кількісне вимірювання між елементами в соціальній теорії; час як вимірювання взаємодії між елементами в соціальній теорії.