Аналіз місця та ролі українського селянства в карколомних подіях 20-50-х років ХХ століття. Сталінська політика ліквідації куркульства як важливий складовий елемент примусової колективізації. Використання розкуркулювання як знаряддя тиску на селянство.
Аннотация к работе
РЕПРЕСИВНО-КАРАЛЬНІ ЗАХОДИ ВЛАДИ ПРОТИ СЕЛЯН МИКОЛАЇВЩИНИ В 30 40-х РОКАХ ХХ СТОЛІТТЯНеможливість існування “воєнно-комуністичного” суспільства було доведено неймовірно тяжкою ціною: загибеллю та жахливими стражданнями, поневіряннями багатьох мільйонів селян від голоду, репресій, відкритого геноциду червоного терору! Потреба збільшення експорту сільгосппродукції (яку могли дати, ясна річ, лише високопродуктивні куркульські господарства) окреслила план дій і роботи в цьому напрямку саме на XV зїзді ВКП(б) 1927 року, де й було проголошено “наступ на куркуля” хлібозаготівлями та податками. Згідно цієї постанови КК УСРР був доповнений статтею, в якій передбачалося позбавлення волі на строк до трьох років за хижацький забій або умисне скалічення худоби, а також за підбурення до цього інших осіб. Така політика влади вирішувала відразу декілька завдань: викачування у населення засобів для фінансування індустріалізації (за рахунок пограбування селян, конфіскації майна торговців, підприємств, кустарів, ремісників), забезпечення обєктів, що будувалися за рахунок куркулів-спецпоселенців, придушення будь-якого протесту в селі. Зі справи: “.Кулиш будучи на базаре, собрав вокруг себя группу людей говорил: “Советская власть умышленно забирает у крастьян хлеб для того, чтобы крестьяне подохли с голоду, так что, если крестьяне голоду не хотят, то должны отказаться от сдачи хлеба.” Возле магазина потребкооперации собралась группа людей, среди которых находился и обвиняемый Кулиш, выступая в этой группе он заявлял: “Советская власть забирает у нас крестьян последний хлеб, мы же в последствии будем голодать, хлеб забирают, а мануфактуры не дают.” Будучи в группе людей на базаре, Кулиш, выступая по поводу посевной кампании говорил: “Сеять не надо, все равно наследующий год власть хлеб забирает, крестьяне не должны пойти на удочку и не должны брать посевной материал по контрактакционным договорам т. к. этим крестьяне себя закобаляют.” [9, арк.18].