Заходи партійно-державного керівництва щодо релігії та православної церкви в Україні. Напрямки та способи здійснення утисків проти церкви органами влади. Хід здійснення репресивної політики більшовиків в 20–30 рр. ХХ ст. Наслідки антирелігійної політики.
Аннотация к работе
Встановлення радянської влади в регіонах колишньої Російської імперії ознаменувало послідовний наступ більшовицької влади на релігію і церкву, переслідування духовенства та віруючих. Провідною думкою більшості залишається теза про безпосередній диктат щодо релігії та церкви з боку державно-партійної структури, порушених декларованих державою принципів свободи совісті та відокремлення церкви від держави у 1920-1930-ті роки. Юридичним підґрунтям режиму став Декрет РНК від 20 січня 1918 року «Про відокремлення церкви від держави і школи від церкви», а в Україні відповідни документ було прийнято 22 січня 1919 року. Зміна політичного курсу щодо релігії й церкви, централізований наступ на релігію і церкву почався в 1921 році, із запровадженням у березні на Х зїзді РКП(б) перших елементів НЕПУ. Хоча подібна критика України та й інших союзних республік була не зовсім обґрунтованою, оскільки на 14 листопада 1922 р. з лавр, монастирів та церков було вилучено: золота - 33 пуда 32 фунти, срібла - 23997 пудів 23 фунти, діамантів - 35670 шт., інших дорогоцінних каменів - 71762 шт., перлів - 14 пудів 32 фунти, золотих монет на суму - 3115 крб., срібних - на суму 19155 крб.Від часу прийняття декрету «Про відокремлення церкви від держави і школи від церкви» (20 січня 1918 року) влада поступово сформувала необхідні органи для проведення церковної політики («ліквідвідділи»), розробила заходи втілення положень декрету, викристалізувалися основні елементи моделі державно-церковних відносин. Основними складниками цієї моделі були: керівне ядро (структури РКП(б) і радянської влади); залучення органів НКВС - ВНК; використання засобів терору, гоніння і переслідування; створення спеціальних структур для вирішення «церковного питання» (мережа ліквідаційних комісій); підрив економічної могутності церкви; декретування («правовий» наступ); заохочення і підтримка розколів у церковному середовищі; активне використання агітації і пропаганди; формування і закріплення у свідомості населення «образу ворога» тощо.
Вывод
Дослідивши матеріали з даного питання та опрацювавши відповідну літературу, джерела, осмисливши та узагальнюючи, можна сказати, що наведені відомості переконливо свідчать про всі дії та вчинки здійснювалися більшовицькою владою для реалізації своїх внутрішньополітичних потреб, як політичних, так і з адміністративно-каральною метою. Розгул нечуваного беззаконня в церковних питаннях став логічним продовженням політики насильства, яка характеризувала весь період радянської влади в Україні.
Від часу прийняття декрету «Про відокремлення церкви від держави і школи від церкви» (20 січня 1918 року) влада поступово сформувала необхідні органи для проведення церковної політики («ліквідвідділи»), розробила заходи втілення положень декрету, викристалізувалися основні елементи моделі державно-церковних відносин. Основними складниками цієї моделі були: керівне ядро (структури РКП(б) і радянської влади); залучення органів НКВС - ВНК; використання засобів терору, гоніння і переслідування; створення спеціальних структур для вирішення «церковного питання» (мережа ліквідаційних комісій); підрив економічної могутності церкви; декретування («правовий» наступ); заохочення і підтримка розколів у церковному середовищі; активне використання агітації і пропаганди; формування і закріплення у свідомості населення «образу ворога» тощо.
Проголошуючи відокремлення церкви від держави і декларуючи невтручання у церковні справи, влада жорстко обмежувала релігійну свободу громадян. Ця «діалектика» керівництва стала визначальною в державно-церковних відносинах 1920-1930-х років.
Список литературы
1. Власовський І. Нарис історії Української Православної Церкви / І. Власовський. - Т. IV. - Ч. І-ІІ. - Нью-Йорк, БАУНДБРУК, США, 1961.
2. Демидович Л.С. Конфіскація церковних цінностей на боротьбу з голодом 1921-1922 рр. в радянській Росії // Память століть. - К., 2005. - Вип. 3-4. - С. 269-278.
3. Демидович Л.С. Українська православна церква у 1917-1923 рр. // Наукові записки. Історичні науки: Збірник наукових статей Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. - К.: Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2002. - Вип. 45. - С. 18-22.
4. Єленський В.Є. державно-церковні взаємини на Україні (1917-1990 рр.) / В.Є. Єленський. - К.: [Б.в.], 1991. - 72 с.
5. Жилюк С.І. Без апологетики. Витоки оновлення православної церкви в Україні / С.І. Жилюк. - Житомир: Полісся, 2000. - 164 с.
6. З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ: Харків: Права людини. - №1 (32), 2009. - 304 с.
7. Ігнатуша О.М. Інституційний розкол православної церкви в Україні: ґенеза і характер (ХІХ ст. - 30 рр. ХХ ст.) / О.М. Ігнатуша. - Запоріжжя: Поліграф, 2004. - 440 с.
8. Киридон А.М. Державно-церковні відносини Радянській Україні 1920-1930-х років: соціальний вимір // Історія України, 2005. - №21-22, червень. - С. 18-25.
9. Киридон А.М. Стражденний шлях істини: православна церква в радянській державі // Словянський вісник: Збірник наукових праць, 2011. - Випуск №12. - С. 74-80.
10. Киридон А.М. Українська православна церква (1930-1936 рр.) // Український історичний журнал. - №3, 2005. - С. 143-159.
11. Місінкевич Л.Л. Опір духовенства та віруючих більшовицькій політиці: ствердження державного атеїзму в 20-30-х рр. ХХ ст. / Л.Л. Місінкевич // Історія України: Маловідомі імена, події, факти. - Київ, 2005. - Вип.31. - С. 63-78.
12. Михайлуца М. Здійснення органами ДПУ-НКВС України репресій проти Православної церкви на Одещині (1930-ті-1940-ві рр.) / М. Михайлуца // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. - К.:Вид-во НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2004, №1/2 (22/23) 2004. - С. 429-480.
13. Преловська І. Переслідування та ліквідація УАПЦ (УПЦ) (1921-1938 рр.): огляд архівно-кримінальних справ ГДА СБ України та ЦДАГО України // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ: Харків: Права людини. - №1 (32) - 2009. - С. 26-48.
14. Тригуб О.П. Документи фондів КП(б) У як джерело до історії РПЦ 20-х рр. ХХ ст. // Православя - наука - суспільство: питання взаємодії: Матер. V міжнарод. наук. конф., 24-25 трав. 2007 р. - К.: НКПІКЗ, Фенікс, 2008. - С. 33-34.
15. Тригуб О.П. Розкол як форма боротьби ДПУ УСРР із православною церквою в Україні (1922-1927 рр.) // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ: Харків: Права людини. - №1 (32) - 2009. - С. 10-26. релігія церква репресивний більшовик