Дослідження стратегії та тактики дій державних каральних органів проти анархістів у радянській Україні впродовж 1921-1924 рр. на основі архівних матеріалів. Критика твердження деяких істориків про те, що анархістський рух у СРСР припинив своє існування.
Аннотация к работе
Репресії проти анархістів в УСРР у 1921-1924 рр.На основі архівних матеріалів досліджується стратегія й тактика дій державних каральних органів проти анархістів у радянській Україні впродовж 1921-1924 рр., критикується твердження деяких істориків про те, що анархістський рух у СРСР припинив своє існування в 1920-1921 рр. Канєв "наважився" по-новому висвітлити процес "зникнення" анархістського руху у СРСР, заявивши, що "ліквідація вогнищ анархістської контрреволюції не означала знищення анархізму взагалі [...] Комуністична партія й не ставила перед органами радянської влади завдання насильницькими заходами ліквідувати анархізм як такий. Зважаючи, що серед цих "груп" є "агентура іноземного капіталу", у більшості домінують "контрреволюційні тенденції", у документі наголошувалося, що органи влади "змушені вдатися до значного обмеження свободи діяльності" анархістського середовища, пропонуючи органам влади "не ставити поза законом їхні ідеї й не закликати до ліквідації всіх анархістів"7. Влада могла допустити існування анархістських груп (за циркуляром ВНК від 1 березня 1921 р.) тільки у випадку, якщо в них "не буде жодних ознак антирадянської агітації" та "не буде допущено абсолютно ніякої діяльності серед селян і робітників", коли їхні лідери будуть "лояльно налаштовані до радвлади й далекі від підпілля", "буде ретельно встановлено спостереження за життям федерації, її звязком з іншими анархістами та неанархістськими групами", а "вся діяльність їх обмежиться читанням таких авторів, як Кропоткін" . Секретний циркулярний лист ЦК РКП(б) від 16 квітня 1921 р. звинувачував анархістів у "розпалюванні невдоволення" серед робітників і селян, в армії, указував, що влада "змушена вдатися до значного обмеження свободи діяльності цих груп"11.