Земля як об’єкт власності та господарювання в аграрній сфері. Сучасні теорії ренти як економічної форми реалізації права власності. Земельна рента за умов капіталізму у формі орендної плати землевласнику за тимчасове користування ділянкою орендарем.
Аннотация к работе
Його характеризують специфічні умови підприємницької діяльності, праці, розселення людей, їх соціально-культурного розвитку, задоволення виробничих і особистих потреб. Найважливіше місце в системі земельних відносин відводиться земельній ренті, яка являє собою частину додаткової частини вартості, що створюється в процесі використання земельних надр. Пояснюється це тим, що земля у більшості розвинутих країн уже повністю поділена між державою та приватними власниками, а рента, яку вони отримують, має більшу величину порівняно з іншими факторами факторіального розподілу доходу. Рента, як категорія ринкового господарства, означає постійно отримувану частину доходу з капіталу, майна чи землі, що не вимагає від власника ніякої підприємницької діяльності. В економічній думці реформаторів аграрного сектора домінує думка щодо досягнення ефективності сільського господарства через формування ринку землі на основі приватної власності та ринкових законів функціонування.Тому зміну і розвиток земельних відносин повязують зі зміною та розвитком форм власності на землю. Особливе місце в системі відносин власності посідає проблема власності на землю як споконвічної умови життєдіяльності людини і суспільства. Специфіка правового регулювання відносин власності, повязаних з землею, визначається низкою факторів: земля є утвором природи, тобто створена без участі людини і суспільних затрат; кількісно та якісно вона обмежена природним середовищем; її просторові межі є невідтворюваними і не можуть бути розширені шляхом відтворення; земля фізично нерухома і не може бути переміщуваною у просторі; у суто економічному розумінні вона не є товаром, оскільки не має реальної вартості; земля є засобом виробництва в сільському та лісовому господарстві; відмова від використання земельних ресурсів не призводить до їх деградації або іншого стану непридатності; в результаті використання землі як просторово-територіального базису для здійснення виробничо-господарської діяльності и межі не змінюються; земля є екологічним обєктом життєзабезпечення, життєдіяльності та місцеперебування людини і суспільства; на земельних просторах розміщується й облаштовується держава тощо. За своїм юридичним змістом право власності на землю являє собою надання можливостей щодо володіння, користування та розпорядження земельними ресурсами фізичним і юридичним особам з метою задоволення їх інтересів і територіальним громадам та державі в особі їх органів від імені й в інтересах місцевих і регіональних обєднань та усього суспільства у межах, визначених законом. 1 зазначеної статті закону земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, хоч суспільні земельні відносини не вичерпуються цим.У сільському господарстві власники землі, які здають свою землю в оренду, отримують дохід, що має назву рента. Теоретичний аналіз земельної ренти розпочав ще Вільям Петті, який розглядав ренту як форму додаткового продукту, а ціну землі вважав капіталізованою земельною рентою. Давид Рікардо, один із послідовників Сміта, розглядав ренту частиною продукту землі, яка виплачується землевласнику як компенсація за використання його землі як сили природи. Сучасник Рікардо, французький дослідник Жан Батист Сей у своїй теорії "трьох факторів", про яку уже йшлося, розглядав ренту доходом від землі, так само, як прибуток і процент - доходом від капіталу, заробітну плату - доходом від праці. Згідно положень марксистської теорії рентні відносини виникли водночас із появою і розвитком приватної власності на землю, а рента стала економічною формою реалізації приватної власності на землю.В умовах феодалізму рента як економічна форма реалізації власності феодала на землю виступала спочатку як панщина, пізніше - оброк, на зміну якому прийшла грошова форма. Земельна рента за умов капіталізму виступає у формі орендної плати землевласнику за тимчасове користування землею орендарем. Диференційна земельна рента як економічна категорія відображає відносини між власником землі та користувачем з приводу розподілу і використання надлишкового додаткового продукту, що створюється внаслідок різниці в родючості та місці розташування земель. Монопольна рента - це особлива форма земельної ренти, її сплачують споживачі рідкісних за якістю сільськогосподарських товарів, що виробляються на землях з винятковими природними умовами: цитрусові, тютюн тощо. Основою ціни землі є дохід, який земля дає її власникові, тобто рента.По суті, вони безпосередньо (якість ділянки землі) або опосередковано (відстань земельної ділянки від ринку) повязані з якістю основного засобу виробництва в сільському господарстві, а саме із землею. І якщо ми припустимо, що на якийсь даний момент виробництво, що ведеться, наприклад, на кращих, середніх та гірших землях, повністю задовольняє потреби суспільства в продукції сільського господарства, то ціни будуть установлюватися за витратами на гірших за якістю земельних ділянках. Але внаслідок постійного зростання попиту на продукцію і відносно об
План
Зміст
Вступ
1. Земля, як обєкт власності та господарювання в аграрній сфері
2. Рента як економічна форма реалізації власності на землю. Теорії ренти
3. Поняття та види земельної ренти. Ціна землі
4. Диференційна, абсолютна і монопольна земельні ренти