Формування і розвиток філософської думки в Україні. Ренесансний гуманізм XVI - першої половини XVII століть. Реалізація ідеології і практики Ренесансу. Ранній і громадянський гуманізм в духовній культурі України. Проблеми співвідношення Бога і світу.
Аннотация к работе
Ренесансний гуманізм в Україні XVI - першої половини XVII столітьОсь цим і зумовлюються основні риси епохи, серед яких слід назвати: перехід від теоцентризму до антропоцентризму в розумінні світу; визнання творчої здатності людського розуму і прагнення до земного щастя; відкриття людської особистості в її цілісності, звернення уваги на внутрішню земну богоподібність людини і відмова від зовнішньої "інституціальної істоти Божої"; повернення людини до життєвої активності і утвердження віри в себе; сакралізація праці в її загальній формі "хочеш жити, умій працювати"; освоєння досягнень культури і оволодіння багатством античної філософії. Маючи конкретні історичні та соціальні контексти і виміри, гуманізм за умов епохи Відродження проявлявся у витворенні високих зразків художньої та культурної творчості, спрямованої на реальну земну людину, перебудову суспільства через розвиток світської освіти, науки, культури, де все людське має бути підпорядковане людському розуму, а сенс життя - служіння людям, батьківщині. На відміну від гуманізму носіями реформації виступили міські середні та нижчі прошарки, які були привязані до релігійних уявлень внаслідок умов свого існування і вимагали зміни церкви, її вчення, обмеження монопольного становища католицької церкви в усіх сферах життя тодішнього європейського суспільства, що дійсно "було боротьбою європейського міщанства проти феодалізму". При всіх своїх відмінностях гуманізм і реформація становили цілісний антифеодальний процес, що мав загальноєвропейські виміри, знайшовши свій відбиток і в Україні, яка на той час була вписана до європейського соціально-економічного та культурного ландшафту. Зачинателями гуманістичної культури в Україні, її найвизначнішими діячами після Юрія Дрогобича не без підстав вважають Павла Русина, Лукаша з Нового Міста, Станіслава Оріховського - Роксолана, діяльність яких припадає на перший період, збігаючись з тими рисами, на які звертає увагу Я. Стратій.