Дослідження соціорелігійної історії радянської України. Аналіз політики влади. Розгляд уявлень, почуттів і настроїв вірян. Виявлення язичницьких елементів у віруваннях і традиціях українців. Динаміка участі у релігійних обрядах, їх роль в житті українців.
Аннотация к работе
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора історичних наукРобота виконана у відділі історії України другої половини XX ст. Науковий консультант: доктор історичних наук, професор, член-кореспондент НАН України Даниленко Віктор Михайлович, Інститут історії України НАН України, завідувач відділу історії України другої половини XX століття. Кульчицький Станіслав Владиславович, Інститут історії України НАН України, завідувач відділу історії України 20-30-х років XX століття; Захист відбудеться «27» травня 2011 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.235.01 при Інституті історії України НАН України (01001, м.Водночас релігія постає фактором, який сприяє самовизначенню індивіда, усвідомленню групи людей як певної моральної спільноти, повязаної спільними поглядами на «добро» і «зло». Звязок між релігією і суспільством поширюється на різні сфери суспільної діяльності: політичну, економічну, культурну, сімейну тощо. Вивчення їх може бути глибшим (як і багатьох суспільних процесів), якщо належним чином аналізувати становище релігії в суспільстві, особливості релігійності населення. Гантінґтона щодо тієї вагомої ролі, яку відіграватиме заснована на релігії культура в майбутньому цивілізацій та міжцивілізаційних зіткненнях, то очевидно, що історик не може ігнорувати релігійні процеси, які залишають глибокий слід у світовій історії. Дисертація виконана в рамках наукових тем, що розроблялися у відділі історії України другої половини XX століття Інституту історії України НАН України, - «Повсякденне життя в Україні у повоєнний період (друга половина 40-х - середина 50-х рр.Тому, аналізуючи історіографію цього питання, дисертант розглядає історичні праці, що стосуються проблем історії релігії та Церкви загалом, а також роботи радянських філософів-релігієзнавців (фахівців з наукового атеїзму), етнографів і фольклористів, які в той чи інший спосіб розглядали цю проблему. У цій схемі застосовується принцип «від загального до одиничного»: спочатку розглядаються праці, присвячені проблемам історії церковно-релігійного життя загалом, потім автор переходить до праць, що висвітлюють релігійну сферу в окремих регіонах, пізніше аналізуються праці, присвячені діяльності окремих конфесій в Україні. Аналіз історіографії свідчить, що й у працях істориків, які стосуються релігійного життя в УРСР загалом, й у дослідженнях, присвячених становищу Церкви та релігії в окремих регіонах, соціорелігійна проблематика порушувалася дослідниками вкрай рідко. Головну увагу вони звертали на релігійну політику радянської влади, взаємини між державою та Церквою, боротьбу радянської влади з Церквою та релігією. Документи фонду 4648 містять доповідні записки, довідки, інформації, подані у вищі урядові та компартійні органи республіки та в союзні органи уповноваженими Ради у справах РПЦ, Ради у справах релігійних культів і Ради у справах релігій; листування уповноважених із Радами з питань, що стосувалися діяльності релігійних обєднань; спеціальні донесення уповноважених по областях УРСР про відзначення релігійних свят та інші прояви релігійної поведінки віруючих; матеріали про виконання державних і компартійних рішень, що стосувалися церковно-релігійного життя; статистичні повідомлення та звіти про кількість церков і молитовних будинків, монастирів і духовенства в Україні; документи про прийом іноземних делегацій релігійними організаціями в республіці; заяви та скарги віруючих з питань відкриття церков та молитовних будинків і присвячене цьому листування тощо.