Напрямки та причини релігійної реформи Аменхотепа IV як наслідок впливу фіванського жрецтва на царську владу. Роль культу Амона у політичній та релігійній програмі єгипетських фараонів Середнього та Нового царства. Витоки культу сонячного диску Атона.
Аннотация к работе
Релігійна реформа фараона Аменхотепа IV як наслідок зміцнення позицій фіванського жрецтва культу АмонаОсобливу увагу приділено ролі культу Амона у політичній та релігійній програмі єгипетських фараонів Середнього та Нового царства. Проаналізовано витоки культу сонячного диску Атона як головного бога новоствореного державного культу в амарнський період. Посилення його культу розпочалося ще із XII династії, засновник якої Аменемхет I («Амон попереду») вже носить теофорне ім’я бога Амона. Тутмос IV протиставив Амону культ сонячного бога Ра, якому фараон був зобов’язаний своїм сходженням на престол Єгипту. Батьком правлячого фараона оголошується не Амон, а Атум, творець всесвіту, представлений в образі Хармакіса (бога сонця в образі сфінкса, який ототожнювався з Хорахті).