Аналіз впливу релігійної освіти на формування суспільної моралі. Стан навчально-виховного процесу в духовних закладах різних конфесій (православ’я, католицизм, протестантизм). Історична ретроспектива і тенденції розвитку релігійної освіти в Україні.
Аннотация к работе
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ РЕЛІГІЙНА ОСВІТА В УКРАЇНІ ЯК ЧИННИК ФОРМУВАННЯ СУСПІЛЬНОЇ МОРАЛІРобота виконана на кафедрі культурології Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. Науковий керівник: доктор філософських наук, професор Бондаренко Віктор Дмитрович, Національний педагогічний університет імені М.П. Захист відбудеться „27” вересня 2007 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.43 в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка: м. З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01033, м.На сучасному етапі розбудови української держави та формування громадянського суспільства в умовах національно-духовного відродження існує проблема зміцнення суспільної моралі на основі загальнолюдських моральних принципів. У самосвідомості українського народу пробуджуються вічні духовні ідеали, утверджується усвідомлення того, що Церква протягом тисячоліття відігравала важливу роль у житті нашої держави, становленні самосвідомості народу. Сучасна суспільно-політична ситуація в нашій державі, кардинальні зміни, що відбуваються в духовному житті особистості, суперечливі процеси релігійного відродження, відносини між державою і Церквою особливо актуалізували в суспільстві роль Церкви. Унікальною за значенням, змістом і формами діяльності вважається система релігійної освіти в Україні. У пошуках моделі освіти, де релігії та Церкві надаватиметься належне місце, слід рухатись шляхом творчого відтворення власного культурно-історичного досвіду в його органічному поєднанні з найновішими досягненнями сучасної науки, культури і соціальної практики.У вступі обґрунтовано актуальність та ступінь дослідженості теми, визначено обєкт, предмет, мету і завдання дисертації, її методологічні основи, розкрито наукову новизну, зясовано теоретичне та практичне значення, наведено дані про характер апробації роботи, її структуру. У першому розділі „Релігійна освіта в Україні: історична ретроспектива, сучасний стан і тенденції розвитку”, який охоплює три параграфи, проведено аналітичний огляд літератури, проаналізовано феномен релігійної освіти в Україні, її становлення, сучасний стан і тенденції розвитку. Проблема релігійної освіти як чинника формування суспільної моралі аналізувалась в українському релігієзнавстві, репрезентована працями таких вчених, як В. Упродовж останніх років в Інституті вищої освіти АПН України розробляється гуманітарно-культурна складова освіти, зокрема, у працях Л. Разумкова, іншими соціологічними службами; нормативно-правові державні документи, що визначають статус Церкви та регулюють освітні питання в державі; офіційні церковні настанови, повідомлення, звіти, де розкрито функціонування релігійної освіти в Україні та визначено пріоритети її розвитку; богословську літературу, що дозволяє зясувати зміст предметів, які вивчаються у духовних навчальних закладах; праці педагогів, програми, підручники, методичні розробки уроків з основних шкільних гуманітарних предметів, на основі яких встановлено зміст виховання учнів на основі християнської моралі та визначено рівень знань про релігію й Церкву; матеріали Міжнародних науково-практичних конференцій, інтернет-сайтів, світської та церковної періодики, що дозволили відстежити нові напрацювання з теми дослідження.Науковий аналіз релігійної освіти дає можливість зясувати її місце і роль у становленні системи освіти в Україні, актуалізувати вартісний досвід діяльності духовних навчальних закладів в сучасних процесах освіти, обґрунтувати основні тенденції і особливості розвитку релігійної освіти в Україні, визначити її суть та значення у формуванні суспільної моралі. Нині у сфері релігійної освіти в Україні спостерігаються такі процеси: розширюється система релігійної освіти; здійснюються реформи, головним завданням яких є вдосконалення змісту духовної освіти у напрямку сучасного богословського обґрунтування та поєднання із соціальними питаннями з метою підготовки священика до діалогу в нинішньому суспільстві; оновлюється та активізується просвітницька діяльність; простежується намагання співпраці зі світськими навчальними закладами. Перспективним вважається узгодження світської та релігійної освіти, що рухається у напрямку впровадження у школі християнської етики, а у вузі - теології, ліцензування духовних навчальних закладів, прирівнювання богословських наукових ступенів до державних, відкриття приватних навчальних закладів під опікою Церкви.