Біографія Володимира Соловйова - яскравого представника релігійної філософії кінця ХІХ ст. у Росії. Періоди його творчості. Основні поняття та провідні ідеї його вчень. Місце православ"я та католицизму у роботах вченого. Його погляд на феномен ісламу.
Аннотация к работе
Володимр Сергійович Соловйов - видатний релігійний філософ кінця ХІХ - початка ХХ століття, який створив новий етап в еволюції релігійної філософії того часу, але по вказаному шляху пішла практично вся подальша філософія Богопознанія. По-перше, в рамках цієї філософії ними були підведені світоглядні підсумки багатовікової історії розвитку Росії. Будучи продуктом віддзеркалення соціально-історичної реальності, російська релігійна філософія ХХ століття була такою картиною світу, в якій соціальна революція була трансформована в есхатологію, а нова епоха була сприйнята ними як всесвітньо-історична трагедія і невдача історії. Соловйов, виходить з визнання необхідності розвитку як науки, так і філософії, і теології. Виступаючи за розвиток наукового знання і щиро прагнучи до розвитку науки в Росії, філософ все ж таки вважав, що вона ніколи не приведе людей до розуміння сенсу Всесвіту.Соловйов Володимир Сергійович народився в Москві 16 січня 1853 року, в сімї великого російського історика Сергія Михайловича Соловйова (1820-1879). Соловйова ще в пятому коліні належав до середовища російського селянства, але потім перейшов в стан духовенства. Соловйова склалася вельми сприятливо для його подальшого духовного розвитку та для здобуття освіти і подальшої наукової й філософської діяльності. Соловйова у гімназії спостерігається захоплення філософією, релігіознавчими дисціплінами. Соловйов став опановувати філософію на історико-філологічному факультеті і знайомитися з такими володарями розумів, як Хомяків в Росії і Шеллінг, Гегель в Германії, про це свідчить той факт, що вже протягом першого року після закінчення університету він написав магістерську дисертацію, яку і захистив в 1874 р.Соловйова на три періоди: перший період - теософський (теософія - дослівно Божественна мудрість), де він сподівався, що здійснення Софії, мудрості у світі, може бути досягнуте за допомогою пізнання Бога і його відносини до миру. другий період - в області теократії, де В. Соловйов обертає свій погляд убік держави, що сповідує християнські ідеї, що гарантувало б, як він вважає, справедливість у всіх відносинах. третій період - в області теургії, філософ цілком зайнятий теургією, тобто містичним мистецтвом, що створює нове життя, відповідно до божественної істини. Соловйова називається теософським (1874-1882), що охоплює чотири твори, а саме: магістерську дисертацію, "Філософські початки цілісного знання" (1877), докторську дисертацію і, нарешті, цикл з дванадцяти публічних лекцій з філософії релігії, які лягли в основу "Читань і Боголюдства". У цьому викладі погляд на теорію пізнання Соловйов розяснює, що "основний зміст для психології даний насправді нашим духом, що відкривається у внутрішньому або психологічному досвіді; так само основний зміст і для реальної метафізики як науки про божественні предмети, дається нашому розуму в Божественному одкровенні, яке складає релігійний досвід людства". У системі цілісного знання взаємне відношення цих елементів визначається аналогією: емпіризм служить зовнішнім базисом і крайнім застосуванням або реалізацією вищих початків; раціоналізм є загальним звязком всієї системи; містицизм має передуюче значення, визначаючи верховний початок і останню мету філософського мислення.Соловйов виклав в трактаті «Філософські початки цілісного знання», який може вважатися якнайкращим зразком філософської класики, як вчення про суще, буття та ідеї. Соловйова набагато повноціннішою філософією є філософія містична, але і вона дуже часто виявляється повязаною то з натуралізмом, то з ідеалізмом. Соловйова згідно духу й букві його вчення, як ми вже зазначали вище, просто в першу чергу загальну цілісність буття, або, як він говорить, всеєдність, але тільки в такому ідеальному стані, коли вже долається вся недосконалість життя й людина залучається або принаймні прагне до такого ідеального стану. Зрозуміле те, що нерозчленоване суще, розчленовуючись, стає ідеєю або, як говорить філософ Логосом, а ця ідея, або Логос, здійснюючись, створює реальну дійсність. Але якщо другу особу Пресвятої Трійці він іменує то Логосом, то Ідеєю, то Сином, тоді тут виникають неясності, про яких ми тільки що сказали, щодо розуміння Логосу і Ідеї.Соловйова весь час боролися два настрої - одне чисте філософське, можна навіть сказати відвернуто-філософське, цілком раціональне, часто навіть схематичне і інше - конфесійне, ірраціональне, яке можна легко назвати містичним. Так само і в третій іпостасі підкреслюється момент: «Божественне буття через внутрішнє самороздвоєння (у акті породження) приходить до прояву Своєї безумовної єдності, повертається в Себе, затверджує Себе, як істинно нескінченне, володіє і насолоджується Собою в облиште Своєї свідомості». Соловйова, точніше було б розуміти три іпостасі як реальність, ідея і життя; як силу, істину і доброту; або як могутність, справедливість і милосердя. Соловйова в книзі «Росія і вселенська церква» про Світову Душу, якій присвячено спеціальний розділ «Душа світу - основа тв
План
Зміст
Вступ
Розділ 1. Система світогляду Володимира Соловйова
1.1 Володимир Соловйов - яскравий представник релігійної філософії кінця ХІХ століття у Росії
1.2 Провідні ідеї філософії В.С. Соловйова
1.3 Основні поняття релігійної філософії В. Соловйова
Розділ 2. Релігійно-філософська система Володимира Соловйова
2.1 Місце православя та католицизму у філософії В. Соловйова