Дослідження середньовічного етносу персів-зороастрійців. Забезпечення побутових потреб за допомогою транзитної торгівлі. Аналіз розбудови сасанідської державності. Прояв боротьби з Римом і маніхейством. Еран-шахр за правління Хосрова І Ануширвана.
Аннотация к работе
Релігійні системи Ірану від Середньовіччя до наших часівСебе сасанідські перси вважали своєрідною кастою особистостей, свою віру (зороастризм) - єдино правильною, а "варвари" сприймалися ними як недорозвинені істоти, що не мали права навіть переходити в зороастризм, занадто складний для їхніх примітивних голів, з точки зору пихатих персів. Пили перси воду, вино й пиво, молоко, а їжу вживали тільки у другій половині дня: сніданку в персів-зороастрійців не було. Своїх експортних товарів Еран-шахр майже не мав, а золото й срібло перси більше любили накопичувати, аніж віддавати за дорогі заморські товари, тому торгівлею на теренах імперії займалися майже виключно "інородці" (вірмени, євреї, араби, візантійці, согдійці та ін.). Відсутність державної централізації розмивала імперську єдність, і на початку III ст. в регіоні знову посилилися перси, політичним центром яких залишалася область Парс (Персида) - одне із залежних "царств" Парфії. їхньою ідеологічною зброєю стало гасло відродження повнокровної зороастрійської імперії персів ахеменідських масштабів, а в реальній політиці - ліквідація залишків "західницьких" елліністичних традицій в регіоні та відновлення в Західній Азії деспотичної державно-політичної структури східного типу. Другим станом були воїни, що поділялися на васпухрів (членів семи давньоперських аристократичних родів, яким належали спадкові права на важливі військові й державні посади), вазургів ("великих") та азатів ("вільних") - служилої військової знаті, яка годувалася й озброювалася за рахунок жалуваного із державних земель наділу, без права власності на цю землю і селян, які на ній працювали.