Процес аналізу здійснення діяльності державних органів у релігійній сфері. Простеження динаміки розвитку конфесійних осередків, зміни в чисельному складі віруючих і духовенства, кількості зареєстрованого духовенства, наявних діючих культових споруд.
Аннотация к работе
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наукРоботу виконано на кафедрі новітньої історії України Волинського державного університету імені Лесі Українки Міністерства освіти і науки України. релігійний духовенство культовий Науковий керівник: доктор історичних наук, професор, Баран Володимир Кіндратович, Волинський державний університет імені Лесі Українки,завідувач кафедри новітньої історії України. Офіційні опоненти: доктор історичних наук, доцент, Жилюк Сергій Іванович, Рівненський державний гуманітарний університет, професор кафедри всесвітньої історії. кандидат історичних наук, доцент, Киричук Олександра Степанівна, Львівський регіональний інститут державного управління,доцент кафедри європейської інтеграції та права Захист відбудеться “26” квітня 2006 р. о “13.00” год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 48.125.01 в Національному університеті “Острозька академія” (35800, м.Це спричиняє посилення ролі досліджень, що виділяють закономірності розвитку певних частин України, зясовують причини і прояви існуючих відмінностей. Хрущова, з урахуванням регіональних особливостей, може допомогти вітчизняній історичній науці більш глибоко проникнути в специфіку духовних процесів тієї доби, простежити наслідки, до яких призвело брутальне втручання державних органів у церковне життя, позбутися розбіжностей у тлумаченні низки фактів та процесів, що існують сьогодні. Важливість дослідження зумовлена також недостатньою науковою розробкою означеної проблеми з погляду нових підходів та сучасних вимог в українській історичній літературі, відсутністю в багатьох роботах спроб обєктивного висвітлення існуючих проблем і суперечностей, реальних результатів політики радянської держави в сфері релігії та церкви у 50-60-х роках ХХ століття, а також потребою залучити у сферу наукового аналізу досить широкий фактичний матеріал фондів центральних та обласних архівів. Лесі Українки і виконувалась у рамках комплексної теми “Західне Полісся: історія та культура” № 0103U000656 та навчальних програм історичного факультету, зокрема загальнофакультетської теми: “Культура Волині”. На основі використання широкого кола джерел і літератури, враховуючи сучасні вимоги й підходи, було поставлено за мету - дослідити релігійні процеси в Україні у 1953-1964 роках.У вступі обґрунтовано актуальність досліджуваної проблеми, визначено обєкт, предмет, мету, завдання, теоретико-методологічні засади дисертації, сформульовано її наукову новизну, теоретичну і практичну значимість, окреслено можливі перспективи використання результатів роботи, наведено дані про їх апробацію. В основі цих досліджень лежить твердження про ніби демократичне вирішення проблем релігії в СРСР. Політику держави і партії щодо релігії та церкви досліджували А. Серед зарубіжних авторів, котрі досліджували проблему співіснування церкви і радянської влади, слід виділити також В. Так, у цей період зафіксовано ряд випадків, коли греко-католицькі священики захоплювали церкви і відкрито виступали з проповідями, в яких закликали не підкорятися Патріарху, а визнавати Папу Римського, розяснювали віруючим, що ліквідація УГКЦ й репресії проти греко-католицького духовенства були допущені внаслідок порушення законодавства сталінським урядом.Аналіз архівних матеріалів, наукової літератури і зіставлення статистичних даних дають підстави стверджувати, що в умовах першого післясталінського десятиріччя чітко виділяються два періоди - лібералізації церковного життя, що тривав із 1953 по 1957 рік, та антирелігійної кампанії, що охопила проміжок 1958-1964 років. Лібералізація церковно-релігійного життя проявила себе в зменшенні числа знятих з реєстрації молитовних будинків і церков, зростанні рівня відвідуваності релігійних служб і кількості віруючих, збільшенні щорічних прибутків релігійних обєднань, оновленні їх матеріальної бази, розширенні персонального штату, зростанні контингенту учнів духовних навчальних закладів та їх випускників тощо. Було посилено фінансовий тиск на священнослужителів і духовні центри; значно скорочено місіонерську діяльність церкви; внесено обмежувальні поправки до внутрішньоцерковних статутів; посилено “індивідуальну роботу” зі священиками, віруючими та їх сімями (щодо них частіше почали застосовувати засоби адміністративного і судового тиску); спрощено процедуру закриття культових споруд і, відповідно, знято з обліку значну частину молитовень; зруйновано і понівечено велику кількість позацерковних культових обєктів - каплиць, придорожніх хрестів, святих джерел і т. п.; на противагу впливу релігійної обрядовості внесено елементи урочистості до процедур реєстрації шлюбів, новонароджених, поховань, ініційовано проведення низки нових радянських свят - днів колгоспника, комбайнера, кукурудзника, свят урожаю, міста тощо; для посилення контролю за церковно-релігійним життям організовано комісії сприяння контролю за дотриманням законодавства про культи та ін.