Особливості релігії та релігійних практик в умовах соціокультурних перетворень в Україні. Форми релігійних практик різних вікових когорт населення Південно-Східного регіону України (на прикладі Запорізької області) й їх характер, сутність, зміст.
Аннотация к работе
АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук Релігійні практики в соціокультурному просторі південно-східного регіону УкраїниРобота виконана в Запорізькому національному університеті Міністерства освіти і науки України. Науковий керівник-доктор соціологічних наук, професор Катаєв Станіслав Львович, Класичний приватний університет (м. Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор Сіднєв Лев Миколайович, Класичний приватний університет (м. Захист відбудеться “07” травня 2010 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 17.127.02 при Класичному приватному університеті за адресою: 69002, м. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Класичного приватного університету за адресою: 69002, м.Насильницьке витіснення релігії з усіх сфер суспільного життя за радянської доби, після проголошення незалежності в Україні, змінилось масовим зверненням до релігії, зростанням кількості віруючих, релігійних громад та організацій, поверненням релігійним організаціям культових споруд. Ці суперечності спонукають науковців як до теоретико-методологічного, так і до емпіричного дослідження явищ і процесів, повязаних із релігією та її функціями в суспільстві. Шандора направлені на аналіз процесів секуляризації та сакралізації, вивчення місця релігії в сучасному українському суспільстві, зміни її функцій відповідно до перетворень, що відбуваються в самому суспільстві, визначення релігійності населення, виокремлення типів та рівнів релігійності. Наукове завдання даної роботи полягає в теоретичному осмисленні і емпіричному дослідженні характеру, сутності й змісту сучасних релігійних практик і релігійності у Південно-Східному регіоні України. У роботі використано комплекс загальнонаукових методів: описового (для розгляду теоретичного підґрунтя дослідження релігійних практик у соціології), аналізу і синтезу (для визначення змісту і структури релігії та релігійності), порівняльного аналізу (для виявлення спільного, особливого і специфічного в релігійних практиках різних вікових когорт).У першому розділі “Теоретико-методологічні аспекти вивчення релігійних практик у контексті соціокультурного простору суспільства” розглядаються питання особливостей дослідження релігії та релігійних практик у релігієзнавстві та соціології релігії, методологічні засади дослідження релігійних практик, категоріально-понятійний апарат дослідження. Зміна бачення проблематики в соціологічному дослідженні взаємодії релігії та суспільства розкривається через аналіз теорій функціоналізму (Б. Мертон) релігія ідентифікується з функцією забезпечення збереження та наслідування зразків, оскільки виконує її шляхом співвіднесення з безумовно значимими цінностями та нормами, вкоріненими не в тих чи інших конкретних соціокультурних системах, а в загальних універсаліях людського соціокультурного простору. Це визначення дає можливість розглядати релігійні практики не тільки як систему дій, спрямовану на досягнення певного духовного стану (в такому випадку існує загроза переведення дослідження в бік психології релігії) чи спосіб життя і діяльність, зумовлені й визначені певним віросповідання, а як складне соціокультурне утворення. У другому розділі “Місце релігійних практик та їх функціонування в сучасному соціокультурному просторі суспільства” аналізуються процеси, які відбуваються в сучасному соціокультурному просторі, та їх відображення у сфері релігії, зясовується місце і роль релігійних практик у формуванні самого соціокультурного простору.У процесі виконання наукового завдання, яке полягало у здійсненні теоретичного осмислення і емпіричного дослідження характеру, сутності й змісту сучасних релігійних практик і релігійності у Південно-Східному регіоні України, отримані наступні результати дисертаційного дослідження. Розкриваючи теоретико-методологічні аспекти вивчення релігійних практик у контексті соціокультурного простору суспільства, вдалося узагальнити підходи до релігійного феномена в релігієзнавстві та історії соціологічної думки, що дало можливість уточнити предметне поле дослідження. Розглянуто поняття, які становлять категоріальний апарат даного дослідження: “релігія”, “релігійність” та “релігійні практики”. Зважаючи на те, що релігія є невідємною складовою людської культури на різних етапах її розвитку та тісно вплетена в соціальну структуру, взаємодіє з різними сферами суспільства, розглянуто такі поняття, як “соціальний” та “соціокультурний простір”. Для аналізу змін релігійних практик запропоновано використовувати когортний метод, що дозволяє отримувати дані про відмінності релігійних поглядів, практик, настанов декількох поколінь та дослідити вплив трансформаційних процесів соціокультурного простору на релігійну сферу.