Встановлення на підставі системного аналізу чинного законодавства та юридичної практики правового становища субінституту релігійних організацій. Авторське поняття релігійної громади. Світське визначення церкви. Аналіз теорій походження церковного майна.
Аннотация к работе
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук Спеціальність 12.00.03 - цивільне право та цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне правоРоботу присвячено дослідженню юридичної особистості релігійних організацій. До їх конститутивних ознак віднесено: напрям чи сферу діяльності, порядок створення; специфіку засновницьких документів; субєктивні права та юридичні обовязки засновників, специфіку майнової основи та відповідальності за борги; порядок управління релігійною організацією як юридичною особою; порядок припинення, ліквідації релігійної організації як юридичної особи; канонічну ієрархічну залежність. Розроблено доктринальне поняття “релігійна організація” як функціональний різновид добровільної, відносно самоправної некомерційної юридичної особи, яка створена на засадах рівності з метою спільного відправлення релігійних культів та поширення релігійних переконань на основі систематизованого віровчення та наділена не забороненим законом відповідним майновим забезпеченням своєї діяльності. У висновках автор сформулював напрямки застосування отриманих результатів при врегулюванні правового становища релігійних організацій, пропонує рекомендації та пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства та правозастосовчої практики. Среди ее конститутивных признаков выделены: направление и сфера деятельности, порядок создания; специфика учредительных документов; субъективные права и юридические обязанности учредителей, специфика имущества и ответственности; порядок управления; порядок прекращения, ликвидации; каноничная иерархическая зависимость.Зокрема кожен має право на свободу світогляду і віросповідання, що включає в себе свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність. З моменту прийняття Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації” як засобу реалізації політики соціального партнерства між державою і релігійними громадами він виявив низку внутрішніх суперечностей, а з прийняттям нового Цивільного кодексу України стали виявлятися й зовнішні суперечності. Але комплексні дослідження участі релігійних організацій у цивільних правовідносинах в Україні досі відсутні, тому що специфіка правового становища релігійних організацій як субєктів цивільного права окремо на монографічному рівні досі не розглядалась. У звязку з цим задачами, що постали перед автором є: аналіз позитивного права та визначення його концептуальних засад стосовно регулювання діяльності релігійних організацій; уточнення легітимного та доктринального визначення дефініції релігійної організації як субєкта цивільного права; проведення класифікації цих субєктів цивільного права залежно від юридично значимих ознак; установлення особливостей загальної та спеціальної правоздатності релігійних організацій; визначення правового режиму їхнього майна; розроблення пропозицій щодо вдосконалення чинного цивільного та спеціального законодавства, а також рекомендацій стосовно практики його застосування. Метод системно-структурного аналізу служив для зясування основних ознак релігійної організації як субєкта цивільного права, а також для проведення класифікації релігійних організацій як субєктів цивільного права, залежно від юридично значимих ознак.“Огляд літератури за темою та визначення проблематики” присвячено огляду стану наукової розробки проблематики дисертаційного дослідження, а також дослідженню переваг та вад попередніх підходів до релігійних організацій як юридичних осіб, критиці їх окремих положень. “Правова природа і види релігійних організацій як субєктів цивільного права” присвячено дослідженню рівня розробки проблеми у вітчизняній та доступній зарубіжній науці, уточненню поняття “релігійна організація” та визначенню її різновидів, особливостей їх правоздатності та дієздатності. “Поняття релігійної організації” на основі загального визначення юридичної особи та обєднання громадян, зокрема Закону України “Про релігійні організації”, визначено, що всі релігії, віросповідання та релігійні організації є рівними перед законом, розроблено доктринальне поняття “релігійна організація”. Серед конститутивних ознак релігійної організації виділено: напрям чи сфера діяльності, порядок створення, специфіка засновницьких документів, субєктивні права та юридичні обовязки засновників, специфіка майнової основи та відповідальності за борги, порядок управління релігійною організацію як юридичною особою, порядок припинення, ліквідації релігійної організації як юридичної особи; канонічна ієрархічна залежність. За складом засновників виділено релігійні організації, засновниками яких є тільки фізичні особи (місцеві релігійні громади), та релігійні організації засновниками яких є юридичні особи (керівні центри, координуючі органи або установи, монастирі, заклади професійної релігійної освіти.