Суспільні відносини, виникнення й етапи розвитку релігійних організацій на території України, їх правовий стан на сьогодні. Розгляд цивільно-правового статусу релігійних організацій як юридичних осіб, їх основні права та обов"язки, порядок реєстрації.
Аннотация к работе
Релігійні організації в значній мірі визначають загальну внутрішньополітичну, ідеологічну та етичну ситуацію у суспільстві. Релігійні організації мають вплив на політичні і соціально-економічні погляди величезних мас населення, на їхнє ставлення до ідей, політичним лідерам. Сьогодні велика кількість релігійних організацій, що відрізняються один від одного не тільки віровченням, походженням, історією, кількістю послідовників і роллю в етнокультурному розвитку України, але й особливостями їх соціальної структури, становищем в соціумі та набором соціальних цілей. Сучасну конфесійну ситуацію в Україні характеризують такі особливості: історична традиція толерантності, характерна для українського народу ще з давніх давен, тісний звязок релігійних організацій, етноконфесійних груп з культурно-просвітницькими обєднаннями, які ставлять своєю метою національні, релігійні та культурне відродження своєї етнічної групи, досить тісні міжконфесійні відносини, про що свідчить значна кількість загально конфесійних організацій. Для визначення цивільно-правового статусу релігійних організацій необхідно провести аналіз історического розвитку законодавства про свободу віросповідання, аналіз чинного законодавства та визначення основних проблем сучасності в області взаємини держави і релігії.За останні роки були прийняті: нова Конституція і Закон "Про свободу совісті та релігійні організації", зміни і доповнення до нього, закони про освіту, про національні меншини, про правове становище іноземних громадян та осіб без громадянства, ряд норм цивільного законодавства, Кримінального кодексу та інші. Після розпаду СРСР у 1990-е роки, сталася не тільки демократизація суспільного ладу, зміни в суспільному й політичному погляді громадян на державу, але і радикальні зміни у ставленні до релігії. Державна система освіти, згідно з законодавством, має світський характер і не переслідує мети формування того або іншого ставлення до релігії. Конституція, Закон України "Про свободу совісті та релігійні організації" надають право кожній людині самостійно визначати своє ставлення до релігії, сповідувати релігію як одноособово, так і разом з іншими, або не сповідувати її, виражати і поширювати переконання, повязані з ставленням до релігії. Законодавство України визначає, що здійснення свободи сповідувати релігію або переконання підлягає лише тим обмеженням, які необхідні для охорони громадської безпеки та порядку, життя, здоровя і моралі, а також прав і свобод інших громадян, встановлені законом і відповідають міжнародним зобовязанням України.В сучасній правовій теорії під юридичною особою розуміється визнана державою як субєкта права організація, яка має у власності, господарському віданні або оперативному управлінні відокремлене майно, несе самостійну відповідальність за своїми зобовязаннями, може від свого імені набувати і здійснювати майнові й особисті немайнові права, нести обовязки, бути позивачем і відповідачем у суді. Учасники (члени релігійних організацій не зберігають прав на передане ними цим організаціям у власність майно, в тому числі на членські внески. Релігійні організації як некомерційні організації відрізняються від комерційних двома ознаками: 1. Необхідність наділення релігійних організацій правами юридичної особи пояснюється тим, що для досягнення мети, поставленої релігійною організацією, остання змушена вступати в різні майнові відносини з комерційними та іншими неприбутковими юридичними особами. Хоча отримання прибутку і не є метою некомерційної організації, в окремих випадках вона веде таку діяльність, яка може бути віднесена до підприємницької, оскільки передбачає випуск продукції, виконання робіт, надання послуг, наприклад, видання та реалізація книг, журналів, проведення консультацій, конкурсів (тендерів), організація спортивних, культурно-освітніх заходів і т.п.Згідно сьомої статті Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" від 23 квітня 1991 року № 987-XII (Далі - Закон) релігійні обєднання в Україні представляються перед державою і світським правом в особі своїх релігійних центрів і управлінь, зареєстрованих у відповідності зі статтею чотирнадцятої вищевказаного закону, що означає, що саме релігійне обєднання як централізована організація не є юридичною особою і не підлягає реєстрації в органах державної влади або місцевого самоврядування. 13 Закону України, релігійна громада може бути визнана юридичною особою, зареєструвавши свій статут. Орган, який здійснює реєстрацію, повинен у місячний термін розглянути заяву, статут (положення) релігійної організації і відповісти у письмовій формі не пізніше, ніж через десять днів після цих трьох місяців. Релігійним організаціям може бути відмовлено в реєстрації їх статутних документів, відповідно до частини першої статті пятнадцятою того ж закону.
План
Зміст
Вступ
1. Загальна характеристика релігійних організацій як субєктів цивільного права в Україні
2. Поняття й ознаки релігійної організації як юридичної особи