Релігійні організації як учасники цивільного обороту. Ознаки соціального утворення, що визнається релігійною організацією. Процес виникнення релігійних організацій, цивільно-правова природа статуту, як локального акту. Непідприємницька юридична особа.
Аннотация к работе
Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наукРобота виконана на кафедрі цивільного права №1 Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого Міністерства освіти і науки України. БОРИСОВА Валентина Іванівна, Національна юридична академія України імені ЛУЦЬ Володимир Васильович, Академія муніципального управління, завідувач кафедри цивільно-правових дисциплін, академік АПРН України; Захист відбудеться 12 березня 2008 р. о 11.30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.086.02 в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м.Поряд з ними виникли й розвиваються нові релігійні течії, напрями, на основі яких створюються релігійні організації, не залежні від канонічної церкви, діяльність яких потребує правового регламентування як окремого субєкта цивільних відносин. Вовка, які торкаються проблем свободи совісті, пошуку моделей взаємодії держави і релігійних організацій, забезпечення конституційних прав громадян на свободу совісті і віросповідання. Із спеціальних методів наукового пізнання застосовано: системно-структурний метод - при аналізі ролі й меж цивільно-правового регулювання відносин, субєктами яких виступають релігійні організації; історично-правовий метод - для дослідження виникнення і розвитку релігійних організацій як суб‘єктів права й учасників цивільних правовідносин; метод конкретно-соціологічних досліджень - для вивчення умов і чинників, які впливають на правове регулювання діяльності релігійних організацій та опрацювання пропозицій щодо подальшого розвитку цивільно-правового регулювання таких відносин, удосконалення чинного законодавства. 3) сформульовано авторське визначення поняття "релігійна організація", та запропоновано внести його до ЦК України, а саме до статті, яка спеціально присвячена релігійним організаціям, а також до Закону в наступній редакції: "Релігійною організацією є непідприємницька організація, створена фізичними або юридичними особами з метою сповідування і поширення віри і у встановленому порядку зареєстрована як юридична особа"; 7) обґрунтовано положення, що релігійні організації мають спеціальну правосубєктність, і запропоновано ввести до ЦК України та до Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" (далі - Закон) норму такого змісту: "Релігійні організації можуть мати цивільне права, що відповідають цілям їх діяльності, які викладені в основах віровчення і передбачені в їх статутах і у звязку з цією діяльністю виконувати відповідні обовязки";Тому з точки зору права нагально необхідним стає вирішення проблем визначення а) істотних організаційно-правових ознак, що характеризують соціальне утворення як релігійну організацію; б) правових моделей, які застосовуються для участі релігійних організацій у цивільних відносинах; в) організаційно-правових форм юридичної особи, у яких можуть створюватися ці організації. Авторка доходить висновку, що релігійна організація - це окремий функціональний вид непідприємницьких юридичних осіб, який створюється з єдиною метою для задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру, і називає конституційні ознаки релігійної організації: а) спільність інтересів громадян, які обєднуються для сповідування віри; б) добровільність обєднання; в) відсутність фіксованого членства; г) дію на підставі статутів; д) наявність відповідної системи органів управління. З погляду на те, що в літературі існує точка зору, що релігійні організації можна прирівнювати до громадських організацій (Є.О.Суханов), авторка зазначає, що релігійні організації - функціональні види непідприємницьких юридичних осіб, загальними ознаками яких є: а) спільність інтересів громадян, які обєднуються; б) добровільність обєднання; в) відсутність фіксованого членства; г) дія на підставі статутів; д) схожа система органів управління; є) подібне розподілення коштів та майна після ліквідації вказаних організацій. У дисертації звертається увага на те, що, хоча Законом закріплено вичерпний перелік видів релігійних організацій та їх прав, а також положення, що на інші організації, утворені за релігійною ознакою, дія його не поширюється, вадою цього Закону авторка вважає відсутність понять різновидів розглядуваних організацій, за винятком поняття "релігійна громада", що свідчить про те, що релігійні громади є основною формою організації віруючих.