Релігієзнавство - гуманітарна наука, що досліджує соціально-історичну природу релігії, механізм її соціальних зв"язків з суспільством. Характеристика релігійного культу. Розвиток індуїзму, іудаїзму, буддизму, християнства, ісламу. Нові релігійні течії.
Аннотация к работе
Релігієзнавство - гуманітарна наука, що досліджує соціально-історичну природу релігії, механізм її соціальних звязків з політичними, економічними, духовними системами суспільства, особливості їх впливу па віруючих. Термін «релігія» походить, за Цицероном, від латинського «ге§е1е» - шанувати, почитати, і означає «богошанування», «культ»; або ж, за Лактанцієм, від слова «ГЕІІ§аге» - звязувати. Осмислюючи природу і сутність релігії, Лев Толстой показав три значення поняття релігії: Релігія - це дане Богом щире одкровення і богошанування, що витікає з цього. Релігія - це зведення марновірних положень і марновірне богошанування, що випливає з цих положень. Релігія - це зведення філософських положень і моральних законів, створених розумними і владними людьми для керування грубими, неосвіченими народними масами, щоб їх утішити і приборкати.Серед багатьох спроб класифікувати усі релігії найчастіше використовується така схема класифікації релігій: Ранні форми релігії (родоплемінні), тотемізм, фетишизм, магія, анімізм, аніматизм, анімалізм, шаманство, культ природи, культ предків, язичництво, політеїзм. Національні релігії. ранні національні релігії: релігія Стародавнього Єгипту, релігія народів Дворіччя, релігія Стародавньої Індії (ведична, брахманізм), давньогрецька релігія, релігія Давнього Риму, релігії доколумбової Америки та інші; Ранні національні релігії - це релігійні вірування, що охоплювали своїм впливом верхні та середні верстви населення у межах однієї національної держави і існували в той час, коли була можливість тримати найбільш пригнічені низи суспільства у покорі лише завдяки грубому насильству. Пізні національні релігії - релігії, що існували в період феодальних відносин, відстоювали інтереси нації без соціального протистояння низів та верхів. Дотримання суботи притіненням усякої роботи в сьомий день (четверта заповідь) тепер було підтверджено законодавчою силою як необхідний чинник для посилення релігійного почуття, періодичного відновлення сил і надання відпочинку людині і тваринам.Будда проголосив повий шлях звільнення, сутність котрого виклав у проповіді «Поворот Колеса Доктрини». Страждання - це властивості самого життя, вони полягають в народженні, старості, хворобах і смерті, у поєднанні з неприємним, у розєднанні з приємним; у недосяжності бажаного. Шлях до припинення страждань - це восьмеричний шлях слушності, що керується такими принципами: 1) правильний погляд - розуміння «чотирьох шляхетних істин», тобто страждання, його причин, його припинення і шляху, що веде до припинення страждань; Вони перераховуються в певному порядку: неуцтво, довільні дії. свідомість, розум і тіло, почуття, враження, відчуття, бажання, уподобання, становлення, переродження, старість і смерть. їх дія породжує страждання. Священні тексти згруповані в трьох збірках, що названі «Трипітака» («Три кошики вчень»): 1) Віная пітака - Кошик дисципліни - містить статути і правила поводження ченців і монахинь, розповіді про життя і навчання Будди, історії чернечого ордена; 2) Сутта пітака - Кошик наставлянь - містить викладення проповідей Будди, де йдеться про те, за яких обставин Будда промовляє свої проповіді, часом використовується власний досвід пошуку і знаходження просвітлення, причому незмінно з огляду па можливості аудиторії; 3) Абхідхамма пітака - Кошик вищої доктрини являє собою систематизовану класифікацію термінів та ідей із двох перших збірок, містить трактати, складені значно пізніше, ніж статути і сутри, присвячені проблемам психології та логіки.Соціальними причинами його виникнення були наступні: по-перше, боротьба пригноблених верств Римської імперії, надії на зміни; по-друге, централізація влади у Римі, що гармоніювала з ідеєю єдиного бога; по-третє, поєднання політичних, економічних, ідейних відносин у межах однієї держави, що сприяло уявленням про наднаціонального бога; учетверте, розпад рабовласництва, що потребував нових ідеологічних засобів впливу на підлеглі маси. Основними ідейними джерелами християнства, , яких черпались головні положення релігії, ставали: іудаїзм, від якого християнство успадкувало визнання Старого заповіту з його змістом, образ Ісуса Христа, ідею про месію та інше; Християнство має власні традиції, що відрізняють цю релігію від багатьох інших, В основу християнства покладено Священний Переказ-сукупність форм, до яких належать: усна традиція, релігійні тексти та богослужіння, у яких передається зміст віри, що має своїм джерелом Одкровення. У неділю і свята відвідувати церкву і брати участь у службі Божій та інших церковних богослужіннях. Отже, церква як організація продовжує проповідування, розпочате самим Ісусом Христом: по-перше, як зберігай таємниць, вона знов відтворює спокутну жертву Хриспа, втілюючи події його життя у річному календарному никлі; по-друге, як провідник волі Христа щодо людства, церква спрямовує свою діяльність на встановлення Царства Божого па Землі.Іслам належить до числа найбільш розповсюджених релігій, його сповідують близько 1 млрд 300 млн людей. Мусульма
План
План
1 Предмет та функції релігієзнавства
2.Національні релігії. Індуїзм. Іудаїзм
3.Буддизм
4.Християнство
5.Іслам
6.Свобода совісті в Україні
7.Нові релігійні течії та організації в Україні релігієзнавство буддизм християнство іслам