Дослідження сучасної ролі релігії в культурі. Розбіжність між сакральною й світською культурами. Ослаблення ролі релігії в культурі Нового часу і сьогодення. Релігійний моральний імператив. Низький рівень знань культу, догматичних смислів релігії.
Аннотация к работе
Національної Академії наук України релігія як феномен універсуму культури: християнський контекстРобота виконана у Відділенні релігієзнавства Інституту філософії імені Г.С.Сковороди Науковий консультант: доктор філософських наук, професор Інституту філософії імені Г.С.Сковороди НАН України “Київський Політехнічний інститут” професор кафедри філософії доктор філософських наук, професор горбаченко тетяна григорівна Київський Національний університет імені Тараса Шевченка професор кафедри релігієзнавства доктор філософських наук, доцентОтже, сама історична реальність ставить завдання зясувати те, які можливості вміщує релігія для людини, для культури нашої епохи, яка змінює не тільки свідомість людей та умови їхнього існування у світі, але й сам світ. Відтак всебічне дослідження взаємовпливу культури й релігії, переосмислення цінностей культури, її змістовного, значеннєвого елементу є необхідним та має очевидний практичний вимір, що впливає на формування оптимальної культурної парадигми. Головна проблема, яка вирішується в дисертації полягає у виявленні сутності таких надособових реальностей, як релігія й культура, характеру і форми їх взаємодії, зясування значення релігії для культури. Це дозволяє розглядати релігію як один з репрезентантів культури, а через її семіотичний зріз означити ступінь розвитку культури, виділити статичне ядро взаємодії релігії і культури, закономірності появи й можливі наслідки інновацій. · феномен інкультурації та католицького аджорнаменто засвідчує, з одного боку, конфлікт між релігією й культурою, а з другого - спробу пошуку компромісу між ними; наслідки цих процесів для культури сьогодні не можуть бути оцінені однозначно, оскільки все, що стосується релігії, не можна прогнозувати тільки з соціокультурних позицій, без врахування сакральних, трансцендентних смислів релігії, а введення в культуру нових євангельських ціннісних смислів значною мірою залежатиме від того, наскільки культура їх здатна сприймати;В першому розділі “Культурологія релігії в її богословському й світському баченні” проаналізовано богословські погляди на релігію й культуру, їх взаємодію та взаємовплив; висвітлено світські погляди на цю проблему, визначено принципову різницю богословського та релігієзнавчого підходів до розвязання проблеми; запропоновано культурологічний підхід до проблеми, зясовано можливості культурологічної методології дослідження таких феноменів, як релігія та культура, обґрунтувано доцільність нового напрямку у вивченні релігії та культури - культурологію релігії. В першому параграфі “Богословське осмислення співвідношення релігії і культури” зазначено, що християнські теологи й релігійні філософи розглядають проблему культури і релігії, виходячи із систематизованих принципів віровчення. Але типовими є твердження про те, що культура нерозривно повязана з теургією і з культом, тому культ є “зосередженим місцем культури”, його не можна змінювати без серйозних наслідків для культури; причиною появи культури, спроб домінування світської культури вбачається порушення гармонії, рівноваги всередині самої людини. В першому параграфі “Культурологічний зміст духовно-практичного освоєння світу релігією” розглядається загальна модель входження релігії в культуру, а також її закріплення в культурі завдяки її онтологічному, антропологічному, соціальному, праксеологічному та функціональному вимірам. В другому параграфі “Функціональні можливості релігії в культурі ”ставиться завдання визначити місце й роль релігії в культурі, кількісне та якісне співвідношення понять релігія й культура.