Аналіз духовного світу особистості – найважливішого чинника самовизначення людини, який формується в процесі задоволення відповідних цінностей культури. Обґрунтування значення релігії як функціонуючого феномена індивідуального духовного буття людини.
Аннотация к работе
ІНСТИТУТ ФІЛОСОФІЇ ІМЕНІ Г.С. НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИНауковий керівник: кандидат філософських наук Яртись Анатолій Васильович, Львівський національний університет імені Івана Франка, професор кафедри теорії та історії культури філософського факультету (м. Захист відбудеться "2 "лютого 2007 р. о 14-00 годині на засіданні Спеціалізованої вченої ради Д.26. 161.03 в Інституті філософії імені Г.С. Дисертацію присвячено аналізу духовного світу особистості - найважливішого чинника самовизначення людини, який формується в процесі задоволення відповідних цінностей культури. Аргументовано, що релігія в контексті духовного світу особистості постає у плані морального самовдосконалення на всіх рівнях її буття, а оскільки будь-який процес пізнання нерозривно повязаний із свідомістю, то в релігійному світогляді зміст інтелектуальних компонентів утворюють погляди й уявлення і на предмет віри, і на будь-які обєкти релігійного відображення. релігія духовний культура Религия в контексте духовного мира личности раскрывалась в содержании разных сфер человеческого бытия: науке, морали, искусстве, поскольку считается, что человек, который познает мир, создает художественные ценности живет нравственно, обладает чертами духовности.Саме тому актуальним завданням постає переосмислення сутності й змісту духовного світу особистості в сукупності його складових, а насамперед - релігійності, оскільки особливої гостроти набувають питання релігійно-морального змісту. Релігія в контексті духовного світу особистості постає у дослідженні в плані її морального самовдосконалення на всіх рівнях буття. Проблема включення релігії в духовний світ особистості не знайшла достатньо комплексного висвітлення в науковій літературі, що також визначило інтерес дисертанта до обраної теми. Через призму релігійності здійснити науковий аналіз духовного світу особистості та його структуру, а також визначити особливості проникнення релігії в особистісний духовний світ. У дисертаційній роботі автор поставила перед собою такі завдання: - проаналізувати історико-філософські основи вивчення проблеми "духовного феномену" та зясувати міру співвідношення між поняттями духовність, релігійність, духовний світ, релігія;У першому розділі "Історіографія проблеми та джерельна база дослідження" зазначено, що у пострадянський період в українському суспільстві постала проблема відродження духовності нашого народу та нового погляду на духовний світ особистості. Зясування шляхів втілення у життя різних форм духовності особи дасть змогу виявити, які з цих форм здатна реалізувати людина в умовах сучасного українського суспільства, що саме впливає на її духовний світ, чи є релігія основним структурним елементом духовного світу особистості. Кант не вбачав суттєвих відмінностей між релігією та мораллю, адже сакральне набуває виразу суто людських характеристик - моралі та розуму, що дає нам змогу вважати релігію компонентом духовного світу особистості. Прагнучи проаналізувати поняття "дух", "душа", "духовне" і "душевне", "духовість" та "духовність" і дати визначення поняття "духовний потенціал людини", ми детально ознайомились з монографією доктора психологічних наук, професора Мирослава Савчина "Духовний потенціал людини", де ґрунтовно проаналізовано богословські, філософські та психологічні підходи до вивчення духовного світу особистості, зясовано умови становлення духовного потенціалу людини. У другому розділі - "Релігія як складова духовного світу особистості" - проаналізовано змістовне наповнення феномену "духовність", визначене поняття духовного світу особистості та його структура; подається характеристика богословського бачення з названої проблеми та досліджуються особливості включення релігії в духовний світ особистості.У висновках авторка підводить підсумки й узагальнює головні отримані результати: Відзначаються різні точки зору на релігійні духовні пошуки. Встановлено, що духовність повязується з людиною, а на сучасному етапі не просто з людиною, а з неповторною людською особистістю. Саме релігії як найпершому та найтривалішому в історії людства чиннику в формуванні основної антропологічної ознаки - духовності, належить, безсумнівно, провідна роль у задоволенні людської потреби в самоактуалізації чи самореалізації. Функціональність релігії певною мірою можна звести до сукупності ролей, які релігія виконує стосовно спільності людей та конкретної людини, зокрема в її духовному світі. Функції релігії виявляються в усіх сферах життя людини та суспільства, розкривають форми, способи, напрями, рівні впливу релігії на суспільство, особистість, її духовний світ.