Природні умови району проходження району практики. Історія формування рельєфу району проходження практики. Сучасні геоморфологічні процеси. Основні форми рельєфу: водно-ерозійні, гравітаційні, антропогенні. Вплив господарської діяльності на зміни в ньому.
Аннотация к работе
Обєкти дослідження: різноманітні форми і типи рельєфу і типи рельєфу регіону проходження практики, чинники рельєфоутворення. Мета практики: закріплення на практиці теоретичних знань про закономірності і чинники формування різних форм рельєфу; визначення різноманітних форм рельєфу в межах території проходження практики; виявлення чинників формування різних форм рельєфу. На відповідний квадрат топографічної карти, за допомогою умовних позначень нанести місця прояву виявлених форм рельєфу.Близько 80% території краю займають гори, утворюючи з південного заходу на південний схід Верховинсько-Вододільний хребет, Ґорґани, Свидовець, Чорногора, Полонинський хребет, Рахівський масив, Вулканічні Карпати. Закарпаття від інших регіонів відділяють Яблуницький, Вишківський, Ужоцький, Верецький та Воловецький перевали висотою від 931 до 1014 метрів над рівнем моря. Загальна кількість річок, струмків, потоків у цілому - 9429, з них 9277 - малі потоки до 10 км, 152 річки мають довжину більше 10 км, 4 річки мають довжину більше 100 км (Тиса, Латориця, Уж, Боржава) - усі вони належать до басейну Тиси, яка у свою чергу належить до басейну Атлантичного океану. На низовині ростуть дубово-грабові ліси, у передгірях - дубові і дубово-букові, у горах на висоті від 800-1000 м - букові, хвойні (смерека, ялиця біла, ялина), на висоті до 1300-1500 метрів гори покриті заростями соснового і ялівцевого криволісся. Нижня їх межа проходить на висоті 150-200 м, верхня - до 600 м над рівнем моря.Спочатку геосинкліналь являє собою морський басейн, в межах якого відбувається опускання, дна і нагромадження осадових відкладів; потім дно басейну підіймається, що приводить до утворення гірських споруд) на місці сучасної гірської споруди Карпат і їх передгіря в палеозойську еру існувало пасмо гір, що зєднувало Свєнтокшиські та Судетські гори з Добруджею. Значне накопичення осадових товщ у межах карпатської геосинкліналі тісно повязане з діяльністю морських басейнів океану Тетіс (Середземний океан, система давніх морських басейнів, що простяглась через Північно-Західну Африку, Південну Європу, Малу Азію, Кавказ, Індокитай і існувала з палеозойської ери до початку кайнозойської. Вважають, що сучасні Середземне, Чорне та Каспійське моря є залишками Тетісу.), який протягом тривалого часу розділяв два гіпотетичні материки - Гондвану (древній материк, що утворився в Південній півкулі в палеозойську еру. Включав Південну Америку, південну частину Атлантичного океану, Африку, Індійський океан, Австралію, Південну Азію) на півдні і Лавразію (материк, який існував за мезозойської ери у Північній півкулі. Лише в кінці мезозойської ери океан відступив, і на його місці почали виникати гори, рівнини і морські западини.На рівнинній території України, що є частиною великої Східноєвропейської рівнини, чергуються низовини і височини, на її заході підносяться гірські пасма Українських Карпат 70 % сучасної поверхні України займають низовини, 25 % - це височини і тільки 5 % - гори. Більша частина території України належить до Східноєвропейської платформи, яка має давній кристалічний фундамент. У межах Східноєвропейської платформи виділяють такі тектонічні структури: Український щит, Волино-Подільську плиту, Галицько-Волинську і Дніпровсько-Донецьку западини, Донецьку складчасту область, Воронезький кристалічний масив, Причорноморську западину. До тектонічного піднятого рельєфу можна віднести не тільки гірські хребти Карпат, але височини Волинську, Подільську, Придніпровську, в основі яких залягають відповідно Волино-Подільська плита, Український кристалічний щит.Антропогенним називається рельєф, змінений або створений діяльністю людини. У ряді країн розвиток цих форм докорінно змінив вигляд місцевості, погіршив водний режим, зменшив площу орних земель і знизив їх родючість. Однак людина розвиток науково-технічного оснащення призвів до створення потужних засобів техногенного впливу на ландшафти в цілому і на рельєф зокрема. Людина вийшла на новий рівень можливостей впливу на рельєф. Вони являють собою дорожні насипи, котловани і ями з відвалами, канави і траншеї, дрібногрядовий мікрорельєф ріллі, греблі ставків і водосховищ, шахти і карєри, штучні тераси на гірських схилах, а також спланований людиною рельєф багатьох міст.В межах регіону проходження польової практики: Кіровоградська, Черкаська, Вінницька, Хмельницька, Тернопільська, Чернівецька, Івано-Франківська, Закарпатська, Львівська області, нами було виявлено і визначено такі форми рельєфу: тектогенні, вулканогенні, гляціальні, водно-ерозійні, денудаційні, карстові, гравітаційні, антропогенні, біогенні.Фото 1. Фото 2. Фото 3. р. Фото 4. Фото 5.
План
План
Вступ
Розділ І. Природні умови району проходження району практики
Розділ ІІ. Історія формування рельєфу району проходження практики. Сучасні геоморфологічні процеси
Розділ ІІІ. Характеристика основних типів рельєфу
Розділ IV. Вплив господарської діяльності на зміни рельєфу. Вплив специфіки рельєфу на господарську діяльність
Висновок
Список використаних джерел
Додатки
Вывод
В межах регіону проходження польової практики: Кіровоградська, Черкаська, Вінницька, Хмельницька, Тернопільська, Чернівецька, Івано-Франківська, Закарпатська, Львівська області, нами було виявлено і визначено такі форми рельєфу: тектогенні, вулканогенні, гляціальні, водно-ерозійні, денудаційні, карстові, гравітаційні, антропогенні, біогенні. Нами були виявленні різноманітні чинники, що впливають на рельєф: екзогенні, ендогенні, космогенні, антропогенні, а також час.
Закріпили теоретичні знання про закономірності і чинники формування різних форм рельєфу на практиці.
Список литературы
1. Рельєф України: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Б. О. Вахрушев, І. П. Ковальчук, О. О. Комлев та ін.; за ред. В. В. Стецюка. - К.: Видавничий дім «Слово», 2010.
2. Стецюк В. В. основи геоморфології: навч. посібн. / В. В. Стецюк, І. П. Ковальчук; за ред. О. М. Маринича. - К.: Вища школа, 2005. - 495с.