Реконструкція віхідного тракту правого шлуночка при операції Росса - Автореферат

бесплатно 0
4.5 125
Вплив методів реконструкції легеневої артерії на характер і частоту розвитку інтра- і післяопераційних ускладнень. Переваги і недоліки використання гомографтів для заміни пересадженого легеневого клапана. Аналіз безпосередніх результатів операції Росса.


Аннотация к работе
ІНСТИТУТ СЕРЦЕВО-СУДИННОЇ ХИРУРГІЇ ім. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наукРобота виконана в Інституті серцево-судинної хірургії ім. Науковий керівник: доктор медичних наук, ЄМЕЦЬ Ілля Миколайович, Інститут серцево-судиної хірургії ім. М.М.Амосова АМН України, заступник директора по науковій роботі доктор медичних наук, професор, ВІТОВСЬКИЙ Захист відбудеться 14.11.2006 р. о_13_годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.555.01 в Інституті серцево-судинної хірургії ім. З дисертацією можна ознайомитись в науковій бібліотеці Інституту серцево-судинної хірургії ім.Використання аутолегеневого клапана має переваги над іншими методами заміни AV при використанні його у пацієнтів молодшого віку, у пацієнтів з вузькою аортою, а також у пацієнтів, що мають протипоказання до застосування антикоагулянтів. Для створення вихідного тракту правого шлуночка (RVOT) при операції Росса застосовують гомографти (донорські людські клапанні кондуїти), ксенографти (клапанні кондуїти тваринного походження), та аутотканинні методики (Albert J.D., 1993, Ross D. N., 1998, Forbess J.M., 2004). Вдосконалити і впровадити в практику різні методи реконструкції вихідного тракту правого шлуночка з метою покращення безпосередніх та віддалених результатів операції Росса. Обєкт дослідження: 50 пацієнтів, яким виконано операцію Росса з використанням різних методів реконструкції вихідного тракту правого шлуночка. операція росс легеневий клапан Вперше була проведена порівняльна оцінка методів реконструкції вихідного тракту правого шлуночка - гомографтів та аутотканин, вивчена функція правого шлуночка у віддаленому періоді.Вроджені ураження AV спостерігалися у більшості хворих - у 34 (68%), але значну долю складали хворі і з ревматичним ураженням AV - 10 (20%), і з інфекційним ендокардитом - 7 (14%) пацієнтів. Адаптуючи Edmunds’ Guidelines (Edmunds L.H., 1998) до операції Росса, летальність у цих пацієнтів ми трактували як аортально-залежну летальність, тобто летальність, яка була повязана з процедурами на аортальному клапані та коронарних судинах. Для порівняльного аналізу всі пацієнти, в залежності від способу реконструкції RVOT, були поділені на 2 групи: хворі, у яких використовувались аутологічні методи реконструкції, склали групу І (37 пацієнтів - 74%). Середній час інотропної підтримки в усіх пацієнтів складав 98,9±42,4 годин, більше 3 діб інотропна підтримка продовжувалась у 25 пацієнтів (20 хворих І групи та 5 хворих ІІ групи, р=0.041). Статистично значущих розбіжностей між групами в ступені недостатності тристулкового клапана (TV) виявлено не було: недостатність TV в межах 0-0,5 була присутня у 28 (87,5%) пацієнтів І групи та у 8 (66,7%) хворих ІІ групи (p=0.094); у 2 (2,3%) пацієнтів І групи та 1 (8,3%) ІІ групи недостатність TV була від 0,5 до 1 (p=1.0).В дисертації наведено теоретичне обґрунтування та запропоноване нове вирішення наукового завдання, що виявляється в розробці та впровадженні методів реконструкції вихідного тракту правого шлуночка, що веде до підвищення ефективності операції Росса у хворих з аортальними вадами. Складність операції - основний фактор ризику, що визначає летальність (5 пацієнтів - 10%), частоту післяопераційних ускладнень (у 21,2% пацієнтів) і наявність серцево-судинної недостатність у більшості пацієнтів (у 39 (82,9%)). Про це свідчить зниження летальності до 5,5% за останні роки (1999-2004 рр.) у порівнянні з 21,4% в перші роки застосування операції Росса (1996-98 рр.). Компетентність клапанного механізму у ранньому післяопераційному періоді визначає менш виражену серцеву недостатність у всіх пацієнтів, яким імплантувались гомографти, що підтверджується меншим часом інотропної підтримки (62,2±24,6 год. в порівнянні з 115,7±46,1 год. у хворих з аутологічними методами, р=0.001) і меншою тривалістю ШВЛ (42,8±19,4 годин у порівнянні з 14,6±5,6, р<0.0001).

План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Заказать написание новой работы



Дисциплины научных работ



Хотите, перезвоним вам?